НОВАТОРСЬКІ МЕТОДИ ТА ПІДХОДИ В НАУКОВО-ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ АРХІЄПИСКОПА ІНОКЕНТІЯ (БОРИСОВА)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2026.21.359725Ключові слова:
архієпископ, Інокентій (Борисов), Православна церква, науково-історичні дослідження, Одеса, Херсонсько-Таврійська єпархія, освіта, археологічні розкопки, історичні методи, християнські старожитності, КримАнотація
У статті розглядаються нові методи, застосовані архієпископом Інокентієм (Борисовим) у своїх науково-історичних працях. Основою дослідження стали опубліковані джерела та опублікована спадщина архієрея. Особливе місце відводиться науково-релігійному твору Інокентія «Останні дні земного життя Господа нашого Ісуса Христа», де автор уперше використав передові історичні методи для дослідження останнього періоду життя Ісуса на Святій Землі. Перша його публікація, здійснена в 1826–1828 рр. на сторінках духовного журналу «Христианское Чтение». Вона викликала діаметрально протилежну реакцію суспільства: захоплення читаючої аудиторії та різко негативну з боку Московського митрополита Філарета (Дроздова) та його оточення. Ієрархи Російської православної церкви засудили працю й заборонили її подальшу публікацію. Вони не здатні були зрозуміти історико-археологічний метод дослідження, застосований автором у своїх працях та впроваджений в освітній процес при викладанні історичних і богословських дисциплін у Київській духовній академії. Тож вдосконалений твір Інокентія, після довгого зволікання та численних зауважень, отримав дозвіл цензури на видання окремим накладом 30 років по тому – уже після смерті автора.
Історичні дослідження архієрея були спрямовані на вивчення церковної історії, в тому числі й на розвиток раннього християнства на кримських землях. Важливим напрямом його діяльності був пошук писемних пам’яток із зазначеної проблематики. Він не лише продовжив справу свого попередника — Гавриїла (Розанова) стосовно вивчення християнських старожитностей Криму, але й ініціював їх збереження та відродження. Разом з Одеським товариством історії і старожитностей, дійсним членом якого він був з 1840 р., архієпископ організував археологічні розкопки стародавніх храмів на території Херсонеса та реконструкцію церкви, де свого часу прийняв хрещення київський князь Володимир. Він планував реконструювати стародавні храми і монастирі та відродити Православну церкву на Кримських землях. Проте йому не вдалося здійснити усе заплановане. На заваді стала Східна війна та передчасна смерть Інокентія (Борисова).
Посилання
Barsov, N. I. (1884) Materialy dlya biografii Innokentiya Borisova, arkhiyepiskopa Khersonskogo i Tavricheskogo. Iss. 1. Saint-Petersburg, 150 p. [in Russian].
Butkevich, T. I. (1887) Innokentiy Borisov, byvshiy arkhiyepiskop Khersonskiy. Saint-Petersburg, 419 p. [in Russian].
Venok na mogilu vysokopreosvyashchennogo Innokentiya, arkhiyepiskopa Tavricheskogo: sobraniye vospominaniy o nem s prilozheniyem izbrannykh propovedey (1867) Moscow, 268 p. [in Russian].
Vostokov, N. M. (1878) ‘Innokentiy, arkhiyepiskop Khersonskiy i Tavricheskiy: biograficheskiy ocherk’, Russkaya Starina, 21(2), pp. 191–200. [in Russian].
Vostokov, N. M. (1879) ‘Innokentiy, arkhiyepiskop Khersonskiy i Tavricheskiy: biograficheskiy ocherk’, Russkaya Starina, 24, (1–4), pp. 651–708. [In Russian].
Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti (as follows – DAOO) [State Archive of Odesa Region]. F. 167. Op. 1. Spr. 3. [in Ukrainian].
DAOO. F. 93. Op. 1. Spr. 44. [in Ukrainian].
Dianova, N. M. (2022) Diialnist pravoslavnykh arkhiiereiv Khersonskoi yeparkhii (kinets XVIII – pochatok XX st.). Odesa, 207 p. [in Ukrainian].
Innokentiy (1994) ‘Zapiska o vosstanovlenii drevnikh svyatykh mest po goram Krymskim’, Krymskiy Arkhiv, (1), pp. 104–108. [in Russian].
Innokentiy (1862) ‘Zapiska o eparkhii Gotskoy’, Pribavleniye k Khersonskim eparkhial’nym vedomostyam, (6), pp. 168–187. [in Russian].
Innokentiy (1862) ‘Sv. Ioann, episkop Gotfiyskiy’, Pribavleniye k Khersonskim eparkhial’nym vedomostyam, (6), pp. 163–167. [in Russian].
Inokentiy (2018) Khersonsʼkyy. Ostanni dni zemnoho zhyttya Hospoda nashoho Isusa Khrysta. Kyiv: Svyato-Uspensʼka Kyyevo-Pechersʼka Lavra, 640 p. [in Russian].
Lebedintsev, A. (1862) ‘Vospominaniya o Preosvyashchennom Innokentii, arkhiyepiskope Khersonskom i Tavricheskom’, Pribavleniye k Khersonskim eparkhial’nym vedomostyam, (1), pp. 30–63. [in Russian].
Lyman, I. I. (2004) Rosiiska pravoslavna tserkva na pivdni Ukrainy ostannoi chverti ХVIII – seredyny ХIХ st. Zaporizhzhia. [in Ukrainian].
Loginovskiy, A. (1862) ‘O posledney poyezdke v Krym i poslednikh dnyakh zhizni, sinodal’nogo chlena, preosvyashchennogo Innokentiya, byvshego arkhiyepiskopa Khersonskogo i Tavricheskogo’, Pribavleniye k Khersonskim eparkhial’nym vedomostyam, (2), pp. 81–108. [In Russian].
Maksimovich, M. A. (1871) Pis’ma o Kiyeve i vospominaniye o Tavride. Saint-Petersburg, 148 p. [in Russian].
Murzakevich, N. N. (1889) ‘Zapiski Nikolaya Nikiforovicha Murzakevicha’, Russkaya Starina, 61, pp. 231–260. [in Russian].
Palimpsestov, I. U. (1888) Moi vospominaniya ob Innokentii, arkhiyepiskope Khersonskom i Tavricheskom. Saint-Petersburg, 224 p. [in Russian].
Palimpsestov, I. U. (1889) Oproverzheniye klevety – otvet na stat’yu ob Innokentii Khersonskom v “Russkoy Starine” [Pis’mo v redaktsiyu]. Saint-Petersburg, 27 p. [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Станіслав Ковальський
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
