ТЕОЛОГІЧНІ ШКОЛИ ТА ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ ПІДОКУПАЦІЙНОГО НАСЕЛЕННЯ В ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ (1941–1944 рр.)

Анотація

Метою статті є зосередження уваги на аналізі різноманітних джерельних матеріалів за їхнім археографічним походженням, а також досягнень сучасної зарубіжної і вітчизняної історіографії у контексті румунської політики в окупованих південно-західних українських землях в роки Другої світової війни, які увійшли в історію цього періоду під назвою «Трансністрія».

Наукова новизна доробку полягає у виокремленні із загальних процесів окупаційної політики Румунії саме її релігійного сегменту впливу на місцеве населення через відродження теологічної освіти в регіоні, спрямованої на підготовку священицьких кадрів та інших представників православного кліру. На фоні загальної румунізаторської спрямованості політики очільників Православної місії в Трансністрії показано розмаїття напрямків відтворення та поповнення законоучительського корпусу задля впроваджуваної окупантами вищої і шкільної системи освіти, забезпечення провідниками християнізації та катехізації перш за все серед студентської молоді та дітей шкільного віку.

Висновки. Порівняно із розглянутим станом речей у підконтрольних німцям окупованих південноукраїнських землях, де дозволялися лише короткотермінові курси, румунська влада в особі губернатора Трансністрії Г. Алексяну та очільників Румунської православної місії (архімандрит Юлій (Скрібан), митрополит Віссаріон (Пую), вікарій архієпископ Антім (Ніка) та ін.) активно сприяла організації повноцінної духовної освіти, дбаючи про виховання майбутніх служителів православного культу, яких дуже бракувало. Упродовж 1942–1943 р. було відкрито, хоч і з труднощами викликаними воєнним часом, дві духовні семінарії — Дубоссарська та Одеська. З метою проведення наборів вступників до семінарій дозволявся допуск широкого спектру претендентів, від дияконів та псаломщиків до десятикласників та шкільних вчителів, які мали досвід практичної роботи. Створювалися короткотермінові курси для шкільних вчителів та місцевого кліру. Разом з тим, особлива увага приділялася релігійному вихованню населення, зокрема студентської молоді й дітей. Запроваджувалось викладання «Закону Божого» та «Катехізису», проведення різноманітних виховних заходів духовного змісту в шкільних закладах (суботніх, недільних, початкових, середніх тощо) та Одеському університеті. Однак, поряд зі створенням умов для підготовки й забезпечення кадрами духовенства новоутворених парафій та відбудованих церков, румуни в Трансністрії проводили вигідну їхній помісній церкві румунізаторську пропаганду, часто нехтуючи національними інтересами місцевого населення.