КАРАНТИННІ УСТАНОВИ ЯК ІНСТИТУЦІЇ, АБО ФРОНТИРНЕ НАСЕЛЕННЯ В НОВИХ ДЕРЖАВНИХ УМОВАХ КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XIX СТ.
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2016.11.112365Ключові слова:
фронтир, карантинні установи, держані інституції, Південна Україна, прикордонні установи, козацтво.Анотація
У статті розглядаються карантинні установи як інституції, які масово з’явились у південноукраїнському регіоні наприкінці XVIII – на початку XIX ст. та уособлювали не лише медичну службу з метою попередження інфекційної хвороби, а й безпосередній контроль з боку держави за населенням і територією, що до цього часу відповідали типовим умовам фронтиру. «Устав портовых и пограничных карантинов» 1800 р. надавав цим установам чіткої структури, насичував регіон чиновниками, які мали контролювати рух населення, що продовжувало називати себе козаками. Документи карантинних установ дозволяють прослідкувати продовження традиційних побутових практик фронтирного населення, в той самий час засвідчуючи нові умови життя.
Посилання
Frederick Jackson Turner. The Character and Influence of the Indian Trade in Wisconsin. A study of the Trading Post as an Institution. – Baltimore: John Hopkins University Studies in Historical and Political Science, 9 Series, XI-XII, 1891.
Андрєєва С.С. Організація боротьби з чумою на запорозько-татарському прикордоні за часів Нової Січі // Південна Україна XVIII-XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. – Запоріжжя, 1999. – Вип. 4(5). – С. 143-151.
Воронина Е.О. Создание и развитие государственной карантинной службы в Российской империи в начале XIX века // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Юридические науки”. – Т.25 (64). – 2012. – №1. – С. 216-224.
Воронина Е.О. Создание и развитие государственной карантинной службы. – С. 221.
Головко Ю. І. Впровадження та розвиток митної мережі на півдні України (остання чверть XVIII – перша половина ХІХ ст.). – Дніпропетровськ, 2002; Джерела з історії Південної України. Том 8 // Формування митної мережі Південної України (1775–1819) / Упорядник Ю. Головко / Передмова: Ю. Головко. – Запоріжжя: “Тандем-У”, 2007.
Держархів Одеської області. – Спр. 5 за 1824 р. – Арк. 14 зв. Опубліковані свідоцтва: Бачинський А.Д. Січ Задунайська. 1775 – 1828 рр. – Одеса: Гермес, 1994. – С. 91, 93 та інші.
Держархів Одеської області. – Ф. 1. – Оп. 218. – Спр. 4 за 1805 р. – Арк. 6а.
Держархів Одеської області. – Ф.1. – Оп. 218. – Спр. 2 за 1807 р. – Арк. 11- 11 зв.
Змерзлий Б. В. Створення карантинних установ у Криму в кінці XVIII – початку XIX ст. // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 20-26.
Змерзлий Б.В. Приватні карантини в інституті карантинної служби Російської імперії в XIX ст. – С. 10.
Полное Собрание Законов Российской империи. Собр. ІІ. (далі – ПСЗ.ІІ). – СПб, 1830. – Т.XIV. – №10365. – С. 317-319.
ПСЗ. II. – Т. XXII. – № 16390. – С. 584.
ПСЗ. II. – Т. XXIII. – С. 436-437.
РДВІА. – Ф.14209. – Оп. 5/165. – Зв. 26. – Спр. 77. – Арк. 32 зв.
РДВІА. - Ф.14209. – Оп. 5/165. – Зв. 32. – Спр. 41. – Ч. 2. – Арк. 31; Опублікований: Бачинська О. Козацто в “післякозацьку добу” української історії (кінець XVIII – XIX ст.). – Одеса: Астропринт, 2009.
Тернер Фредерик Дж. Фронтир в американской истории / Пер. с англ. – М.: Издательство “Весь Мир”, 2009. – С.13.
Устав портовых и пограничных карантинов. Утвержден в Петергофе 7 дня 1800 г. – М., 1800.
Чорновіл І. Компаративні фронтири: світовий і вітчизняний вимір. – К.: Критика, 2015.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
