РОЗВИТОК РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ОДЕСІ У ХІХ СТ. (на матеріалах Державного архіву Одеської області)

Автор(и)

  • Наталія Діанова Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.18524/2519-2523.2016.11.112383

Ключові слова:

Одеса, Держархів Одеської області, римо-католицька церква, розвиток, документи, дослідження

Анотація

Мета поданої наукової статті полягає в тому, щоб на основі документів Держархіву Одеської області простежити основні етапи розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. Для досягнення зазначеної мети передбачено комбіноване використання різних наукових методів дослідження, зокрема, евристичного, аналізу і синтезу, класифікації та періодизації, статистичного та ін. Зазначено, що найбільш сприятливим для розвитку католицизму в місті був період з кінця ХVІІІ ст. до 20-х рр. ХІХ ст. Його характерною особливістю було лояльне ставлення до католиків з боку місцевої влади. Свідченням є позиція генерал-губернатора Новоросійського краю і градоначальника Одеси де-Рішельє по відношенню до римо-католицьких парафій в регіоні, до управління в яких допускалися єзуїти. Першим візитатором римо-католицьких церков у Новоросійському краї став єзуїт абат Домінік-Шарль Ніколь, який здійснював контроль за діяльністю усіх католицьких парафій, які знаходились на той час у Херсоні, Одесі, Миколаєві та Северинівці. Деякі матеріали Держархіву Одеської області стосуються історії католицького храму Одеси, заснованого в 1795 р. Науковий інтерес становить документ про звернення римо-католиків до міської влади в 1808 р. з проханням надати їм землю для будівництва нового храму в зв’язку із зростанням чисельності парафіян. Наслідком стало виділення місця під забудову кам’яної церкви та офіційний дозвіл на вільне володіння цією землею. Розглянуто особливості другого періоду в історії католицької церкви в Одесі, який розпочався з 1822 р. – після заборони проживання єзуїтів на теренах Російської імперії. Його відмітною рисою став наступ російського уряду на католицьку церкву, яка підозрювалась у підтримці польського повстання 1830-1831 рр. У цей час розпочалася політика ізоляції католицької церкви від Риму й втручання світської влади у справи католицького єпископату. Реакція з боку папи Григорія ХVІ та країн Західної Європи змусила російського імператора Миколу І у 1847 р. підписати конкордат між російським урядом і Апостольським Престолом, одним із пунктів якого мало стати утворення нової католицької Херсонської єпархії з центром у Херсоні. Негативна позиція православної ієрархії на чолі з Херсонським і Таврійським архієпископом Інокентієм (Борисовим) змусила внести зміни до цього проекту – єпархія отримала назву Тираспольської (з центром у Тирасполі) й увійшла до складу Могилівської митрополії. Важливого значення в цей час набувала Одеса, де фактично знаходилась католицька єпископська резиденція. У відповідності з документами в 1853 р. було завершене будівництво кам’яного кафедрального собору, освяченого в ім’я Успенія Пресвятої Діви Марії. Його настоятелем став священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців. Проаналізовано третій, більш сприятливий період для розвитку католицизму в Одесі, який розпочався в другій половині ХІХ ст. Низка 40 архівних матеріалів стосується особливостей процедури призначення священиків для католиків-німців, яких запрошували з німецьких земель та Австрії. Досліджено процес зміцнення позицій церкви в місті, наслідком якого стало зростання католицького населення, розширення земельних володінь та розбудова нових храмів. Тож документи, які відклалися у фондах Держархіву Одеської області, дають можливість реконструювати окремі сюжети розвитку римо- католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. У комплексі з опублікованими джерелами і дослідницькою літературою вони є важливим підґрунтям для подальшого дослідження історії католицизму в Україні.

Посилання

Баковецька О.О. Римо-католицька церква в Україні в кінці XVIII – ХІХ столітті: монографія / Ольга Баковецька. – Миколаїв : Іліон, 2015. – 360 с.

Гребцова И.С. Становление государственного попечительства и общественной благотворительности в Одессе в конце ХVІІІ – 60-е гг. ХІХ ст. (в аспекте проблемы: центр – регион). Монография /И.С. Гребцова, В.В. Гребцов. – Одесса: Астропринт, 2006. – 320 с.

Державний архів Одеської області. Зведений каталог метричних книг. Випуск І: 1797-1939 / упоряд. Л.Г. Білоусова, С.Є. Березін, С. М. Герасимова та ін. – Одеса: Пресс-Кур’єр, 2011. – С. 54.

Держархів Одеської області. – Ф. 1. – Оп. 197. – Спр. 118.

Держархів Одеської області. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 54.

Держархів Одеської області. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 60.

Держархів Одеської області. – Ф. 274. – Оп. 1. – Спр. 30.

Держархів Одеської області. – Ф. 628. – Оп. 1.– Спр. 1.

Діанова Н.М. Формування етно-конфесійної структури населення міст Південної України (кінець XVIIІ – перша половина ХІХ ст.): [монографія] / Н.М. Діанова. – Одеса : Астропринт, 2010. – С. 113-114.

Записка Иннокентия, архиепископа Херсонского и Таврического, о новоучрежденной епархии римско-католической в Херсоне // Русский архив. – 1868. – С. 412-436.

Плесская-Зебольд Э.Г. Одесские немцы, 1803-1920 / Э.Г. Плесская-Зебольд: научно-популярное издание. – Одесса: ТЭС, 1999. – 520 с.

Полное собрание законов Российской империи. – Собр. І. – Т. ХХІІІ. – СПб., 1830. – № 17 320. – С. 686-688.

Причерноморские немцы. Их вклад в развитие г. Одессы и региона, 1803- 1917. Библиографический указатель /сост. В.В. Самодурова. – Одесса: Астропринт,1999. – 200 с.

Санкт-Петербурзька філія архіву Російської Академії Наук. – Ф. 30. – Оп. 1. – Спр. 64.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-07-15

Номер

Розділ

СТАТТІ