«ДВАНАДЦЯТИГРАДДЯ» ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я ЯК УРБАНІСТИЧНО-ФОРТИФІКАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН

Автор(и)

  • Володимир Полторак

DOI:

https://doi.org/10.18524/2519-2523.2018.13.149394

Ключові слова:

Андрій Красножон, фортеці та міста Північно-Західного Причорномор'я, Білгород-Дністровський (Аккерман), Кілія (Нова Кілія), Ізмаїл, Одеса (Хаджибей), Татарбунари, Бендери (Тягин), Тирасполь, Овідіополь (Аджидер), Паланка (Юргеч Хісар), Березань, Кінбурн

Анотація

[Рецензія на: Красножон А.В. Фортеці та міста Північно-Західного  Причорномор’я (XV-XVIII ст.). – Одеса: Чорномор'я, 2018. – 312 с.]

Міста Північно-Західного Причорномор'я в перехідну від Середньовіччя до  Модерна епоху не утворили самодостатньої політичної чи економічної сили,  проте завдяки працям історика Андрія Красножона можуть бути уявлені як  певний урбаністично-фортифікаційний феномен. Монографія підсумувала стан дослідження урбаністично-фортифікаційного феномена Північно-Західного Причорномор'я, проте не поставила в цих дослідженнях крапку.

Відкриваються широкі перспективи подальших археологічних досліджень,  пошуків нових джерел та інтерпретації старих.

 

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-12-28

Номер

№ 13 (2018)

Розділ

РЕЦЕНЗІЇ, ІНФОРМАЦІЯ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).