КОЛЕКТИВНІ ТА ПЕРСОНАЛЬНІ НАГОРОДИ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА РОСІЙСЬКИМИ ФАЛЕРИСТИЧНИМИ ЗНАКАМИ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2012.7.153658Ключові слова:
фалеристика, запорозьке козацтво, Петро КалнишевськийАнотація
В статті розглядається питання про нагороди запорозьких козаків російським урядом. Простежується походження і заперечується твердження про нагородження останнього кошового отамана П. Калниешевського орденом Андрія Первозваного і надання йому чина генерал-лейтенанта.
Посилання
Кулиняк Д. Лицар Дикого Поля: Історико-документальна повість-есе. – К.: Варта, 2005. – С. 17.
Калнишевський Петро Іванович. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії //Ресурс доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/Калнишевський_Петро_Іванович. Дмв. також: Про генерала і андріївського кавалера Петра Калнишевського // Електронний ресурс: http://kobza.com.ua/content/view/1664/36/
Гончарук Т. Петро Калнишевський та Хаджибей (Одеса) (до 270-річчя походу запорожців на місто Хаджибей та в землі сучасної Одещини в червні – вересні 1770 р.). Науково-популярний нарис. – Одеса: Фенікс, 2011. – С. 119; Україна – козацька держава / Упорядник В. Недяк. – К.: Емма, 2004. – С. 190.
Иверсен Ю. Б. Медали в честь русских государственных деятелей и частных лиц. – Т. 1. – СПб.: тип. Императорской академии наук, 1880. – табл. ХIV.
Эварницкий Д. И. Сборник материалов для истории запорожских казаков. – СПб.: тип. И. Н. Скороходова, 1888. – С. 190.
Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. –Дніпропетровськ: Січ, 1994. – С. 383.
Гісцова Л. З. До портрета П. Калнишевського //Архіви України. – 1991. – № 3 (227), травень–червень. – С. 55.
Исторический очерк о регалиях и знаках отличия Русской Армии / Сост. полковник Николаев. – Т. II. – СПб.: Главное интендантское управление, 1899. – С. 127.
Иверсен Ю. Б. Медали в честь русских государственных деятелей и частных лиц. –Т. 1. – С. 174–175.
Исторический очерк о регалиях и знаках отличия Русской Армии. – С. 127. Висловлюю подяку завідувачу відділу Аксайського військово-історичного музею Петру Авакову за консультацію і надання ілюстративного матеріалу щодо донського козацтва.
Див. доклад.: Агафонов А. И. Донские казаки. Грудь в крестах… Из истории пожалований, наград и знаков отличия донского казачества. XVI – начало ХХ в. – Ростов н/Д.: Изд-во ЮФУ, 2009.
Називаючи червону стрічку анненською, ми віддаємо данину традиції. З-поміж російських фалеристичних знаків того часу стрічку чистого червоного кольору мав лише орден Св. Оександра Невського, а орден Св. Анни – червону з жовтою облямівкою (Див.: Шепелев Л. Титулы, мундиры и ордена Российской империи. – М.–СПб.: Центрполиграф, МиМ-Дельта, 2005. – С. 368).
Гончарук Т. Петро Калнишевський та Хаджибей (Одеса) (до 270-річчя походу запорожців на місто Хаджибей та в землі сучасної Одещини в червні – вересні 1770 р.). Науково-популярний нарис. – Одеса: Фенікс, 2011. – С. 119.
Те, що саме П. І. Панін виступив ініціатором нагородження кошового отамана і запорозьких старшин золотими медалями, видно з чернетки адресованого йому листа П. Калнишевського від 16 квітня 1771 р., в якому висловлюється подяка за «ходатайство вашего высокографского сиятельства» (Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАК). – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 283. – Арк. 24). Інші листи, в яких кошовий отаман висловлював подяку за нагороду, вказують на причетність до позитивного вирішення справи з її наданням великого князя Павла Петровича та керівника Військової колегії З. Г. Чернишова (Там само. – Арк. 24–24 зв., 25). Тут і далі курсив мій. – В.Г.
Йдеться про військового суддю Івана Бурноса, ім’я та старшинський ранг якого зазначений помилково. Докладніше про це – нижче.
Російський державний військово-історичний архів (далі – РДВІА). – Ф. 13. – Оп. 1-107. – Зв. 120. – Спр. 64. – Арк. 160.
РДВІА. – Ф. 13. – Оп. 1-107. – Зв. 120. – Спр. 64. – Арк. 161.
Иверсен Ю. Б. Медали в честь русских государственных деятелей и частных лиц. – Т. 1. – С. 261
Там само. – С. 269–270.
Там само. – С. 148–149, 165–166, 270.
Там само. – С. 300.
Там само. – С. 170, 314.
РДВІА. – Ф. 13. – Оп. 1-107. – Зв. 120. – Спр. 64. – Арк. 167; ЦДІАК. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 283. – Арк. 14, 21.
ЦДІАК. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 283. – Арк. 21. Матеріали діловодства щодо нагород відклалися в окрему теку, подану в справі за цим номером.
ЦДІАК. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 283. – Арк. 49–49 зв.
Там само. – Арк. 26, 29–29 зв., 62.
Исторический очерк о регалиях и знаках отличия Русской Армии. – С. 170.
Иверсен Ю. Б. Медали в честь русских государственных деятелей и частных лиц. – Т. 1. – С. 269.
Исторический очерк о регалиях и знаках отличия Русской Армии. – С. 150–157.
Шепелев Л. Титулы, мундиры и ордена Российской империи. – М.–СПб.: Центрполиграф, МиМ-Дельта, 2005. – С. 376–377.
Там само. – С. 364–365.
Там само. – С. 352–353.
Ригельман А. И. История о донских казаках. – Ростов н/Д., 1992. – С. 159–160.
Иверсен Ю. Б. Медали в честь русских государственных деятелей и частных лиц. – Т. 1. – С. 261.
Дуров В. А. Русские и советские боевые награды. Государственный ордена Ленина исторический музей. – М.: ГОЛИМ, 1990. – С. 7.
Шепелев Л. Титулы, мундиры и ордена Российской империи. – С. 366.
Скальковский А. Несколько документов к истории Гайдамаччины // Киевская старина. – 1885. – Т. ХІІІ. Октябрь.– С. 313–314.
ЦДІАК. – КМФ-9. – Оп. 2. – Спр. 232. – Арк. 1–1 зв.
Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического. 1774–1788 гг. / Сост. акад. Н. Ф. Дубровин. Издание Военно-Ученнаго комитета Главнаго штаба. – СПб.: Военная типография, 1893. – С. 1.
ЦДІАК. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 344. – Арк. 36.
Шепелев Л. Титулы, мундиры и ордена Российской империи. – С. 111–112.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. – 1-е изд. – Т. 1–4. – М., 1964–1973 // Електронний ресурс: http://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi
Пейссонель Ш., де. Записка про Малу Татарію / Пер. з фр. В. Лотошникової; вступ. ст., прим. і коментарі В. Грибовського. – Дніпропетровськ: «Герда», 2009. – С. 31–32.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
