ДНІПРОВСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛОТИЛІЯ (1737 – 1739)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2011.6.154549Ключові слова:
Дніпровська військова флотилія, російсько-турецька війна 1735-1739 рр., будівництво суденАнотація
У даній статті розглядається діяльність Дніпровської військової флотилії під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Відображено процес будівництва і бойовий шлях флотилії. Розкрито особливості конструкції, а також бойові можливості суден флотилії. Визначено місце флотилії на театрі бойових дій.
Посилання
Анна Іоаннівна – дочка царя Іоанна V, племінниця Петра І, герцогиня-вдова курляндська і семигальська, російська імператриця 1730 – 1740 рр.
Для заохочення російських дворян до військово-морської служби, Воїнська морська комісія скоротила флотські штаб– і обер–офіцерські чини із підвищенням у ранзі. Так, було скасовано чини капітан-командора, капітанів ІІ і ІІІ-го рангів, капітан-лейтенанта, унтер-лейтенанта і корабельного секретаря. За штатом 1732 р. залишився чин капітана (полковницького рангу), лейтенанта (майорського рангу), мічмана (поручницького рангу), а серед ластових (допоміжних) чинів – майстра (рівного армійському капітану) і штурмана (поручницького рангу).
О. Зибін був серед тих аристократів, хто у 1730 р. взяв участь у проекті обмеження імператорської влади. На той момент він дійсний статський радник, президент Берг-колегії. У 1731 р. його було зміщено з посади і призначено суддею Сискного приказу, а у 1735 р., за невірне судове рішення, позбавлено генеральського чину і відряджено “на Днепровскую верфь”. У 1738 р. опальному морському і гірничих справ інженеру “за показанные его при строении судов и у отправления провианта и лесов труды” імператриця поверне втрачений ранг дійсного статського радника.
Христофор Антонович Мініх (Бурхард-Крістоф фон Мюніх).
Материалы для истории русского флота (далі – МИРФ) /Под ред. Ф. Веселаго. – Ч. VI. – СПб., 1877. – С. 119.
Шпитальов Г.Г. Бойові дії запорозьких човнів у складі Дніпровської воєнної флотилії під час російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр. // Наукові записки. Зб. пр. молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – К., 2001. – Т. 7. – С. 93–94.
Всеподданнейшие донесения графа Миниха /Под ред. А. Мышлаевского. – Ч. І: Донесения 1736 и 1737 гг. // Сборник военно-исторических материалов (далі – СВИМ). – Вып. Х. – СПб., 1897. – С. 114.
Байов А. Русская армия в царствование Анны Иоанновны. Война России с Турцией 1736 – 1739 годов: В 2 т. – Т. 1. Первые три года войны. – СПб., 1906. – Примечания. – С. 125.
Основні характеристики кончебаса були такі: довжина 58 футів, ширина 15 футів, вантажопідйомність 25 т, осадка з вантажем три фути, а без вантажу – 1 фут і 10 дюймів, 9 пар весел, навісне стерно, одна щогла з люгерним вітрилом, екіпаж до 60 чоловік, артилерійське озброєння складалось із шести 2-фунтових ніккор.
Основні характеристики дубель-шлюпки наступні: довжина 85 футів, ширина 20 футів, вантажопідйомність 50 т, екіпаж 70-100 чоловік, осадка з вантажем понад 6 футів, 12 пар весел, навісне стерно, дві щогли. Вітрильне оснащення було двох типів – гафельне (на високих щоглах), або латинське
(на коротких щоглах). Артилерійське озброєння складалось із чотирьох трифунтових фальконетів і восьми однофунтових мушкетонів.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 609; Байов А. Русская армия. – Т. 1.– С. 125 (Прим.); Кабалія Д.Р., Нефьодов В.В. “Запорозька чайка”: історія однієї знахідки. – Запоріжжя, 2005. – С. 69–70, 80–83.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 198, 616 – 617; Бумаги Кабинета Министров Императрицы Анны Иоанновны. 1731 – 1740 гг. / Под ред. А. Филиппова. – Ч. VI. 1737 г. // Сборник Императорского Русского исторического общества (далі – СИРИО). – Т. 117. – С. 18, 27, 147; СВИМ. – Вып. Х. – СПб., 1897. – С. 215, 249, 259-260; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 166 (Прим.).
СВИМ. – Вып. Х. – СПб., 1897. – С. 310–311; Журнал, ведённый при главной армии Ея Императорского Величества Анны Иоанновны во время кампании 1737 года и инструкция для действий войск против турок / Под ред. А. Мышлаевского // СВИМ. – Вып. ХV. – СПб., 1904. – C. 3; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 363–368, 406, 495, План № 12; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства после императора Петра I до Екатерины ІІ // Материалы для истории инженернаго искусства в России. – Ч. ІІІ. – СПб., 1865. – С. 352, 430-431; Шпитальов Г.Г. Бойові дії запорозьких човнів. – С. 94.
Очаків був військово-адміністративним центром османів на землі Єдисан і відносився до провінції Озі (Сілістрійський вілайєт із центром у Бендерах).
СВИМ. – Вып. ХV. – С. 25-29; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 386, 390-394; Манштейн Х.-Г. Записки о России. – М., 1875. – С. 111–113; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. 624-630; Соловьев С. М. История России с древнейших времён. – Кн. X. 1725 – 1740. – Т. 19–20. – М., 2002. – С. 553–558.
Бумаги Кабинета Министров. Ч. VI. 1737 г. // СИРИО. – Т. 117. – С. 313; МИРФ. – Ч. VI. – С. 619-622; СВИМ. – Вып. Х. – СПб., 1897. – С. 149, 263, 279-280, 308, 315; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 338–340; Шпитальов Г. Г. Запорозьке вiйсько в росiйсько-турецькiй вiйнi 1735 – 1739 рр. – Запорiжжя, 2002. – С. 66.
Всеподданейшие донесения графа Миниха. – Часть II. Донесения 1737 и 1738 годов / Под ред. А.Мышлаевского // СВИМ. – Вып. ХІ. – СПб., 1899. – С. 3, 44, 64; СВИМ. – Вып. ХV. – С. 17; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. 352-354, 768-771, Листы № 45, 46; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 470, 472, Карта № 15, Планы № 7, 13.
Приказы графа Миниха за 1736 – 1738 годы. Генералитетские рассуждения за 1736 – 1739 годы / Под. ред. А. Байова // СВИМ. – Вып. XIV. – СПб., 1904. – С. 319–337; СВИМ. – Вып. ХІ. – С. 86, 94, 125; СВИМ. – Вып. ХV. – С. 34–36, 40; Собрание реляций 1736, 1737 и 1738 годов // Известия о воинских действиях против турок и татар. Прибавления к Санкт-Петербургским новостям. – СПб., 1739. – С. 59; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 410–411.
СВИМ. – Вып. ХІ. – С. 94, 125, 167, 182; СВИМ. – Вып. ХV. – С. 34, 37, 39; Собрание реляций 1736, 1737 и 1738 годов. – С. 1–2, 8, 11.
СВИМ. – Вып. ХІ. – С. 146, 165; Всеподданейшие донесения графа Миниха. – Часть III. Донесения 1739 года. Генералитетские рассуждения за 1736 – 1739 годы / Под ред. А. Мышлаевского // СВИМ. – Вып. ХІІІ. – СПб., 1903. – С. 385; СВИМ. – Вып. ХV. – С. 48–49; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 401- 405; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. 773; Соловьев С.М. История России. – С. 556, 558.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 631 – 632, 648, 655; СВИМ. – Вып. ХІ. – С. 147, 200; Соловьев С.М. История России. – С. 561; Кабалія Д.Р., Нефьодов В.В. “Запорозька чайка”. – С. 131–137; Шпитальов Г.Г. Бойові дії запорозьких човнів. – С. 95.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 613, 645–647; СВИМ. – Вып. ХІ. – С.151,159,172,316; СВИМ. – Вып. ХІІІ. – С. 345 – 350; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 340.
Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 474, План № 14; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. – 354, 363, Лист № 48; Кабалія Д.Р., Нефьодов В.В. “Запорозька чайка”. – С. 143.
Манштейн Х.-Г. – С. 132 – 135; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 411–420; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. 635–640; Тарас А.Е. Сражения и кампании. – С. 130.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 658; СВИМ. – Вып. ХІ. – С. 179-187, 192, 199-209, 213-214, 247; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. 641–645.
Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 421-422; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. 646-648.
Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 469–472, Карта № 20, План № 19; Ласковский Ф. Опыт исследования инженернаго искусства. – Ч. ІІІ. – С. 362, 771–773.
Байов А. Приложение документов к первому тому исторической монографии // Русская армия в царствование Анны Иоанновны. Первые три года войны. – СПб., 1906. – С. 126.
Бригантини мали 12 пар весел, шхерботи – 10 пар, а венеціанські боти – 9 пар. При вантажопідйомності до 50 т, осадка цих суден сягала понад шість футів. Новоманірний козацький човен, вантажопідйомністю до 25 т і осадкою понад три фути, мав 7 пар весел. Артилерійське озброєння бойових суден було наступне: бригантини мали по чотири трифунтові фальконети, а решта суден – по два. Вітрильне оснащення нових бойових суден було різноманітним: боти мали косе “латинське” оснащення на низьких щоглах; новоманірні козацькі човни – пряме вітрило; для бригантин передбачались комбінації з люгером, шпринтовим гротом, прямокутним топселем, фока-
стакселем і клівером.
Допоміжні човни мали по 3-10 пар весел і по одній щоглі з люгерним або латинським вітрилом; артилерії не мали.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 660, 635–639, 641–645; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 472, 474; История отечественного кораблестроения. – В 5 т. – Т. 1. Парусное деревянное судостроение ІХ – ХІХ вв. – СПб., 1994. – С. 188-189; Тарас А.Е. Сражения и кампании. – С. 130.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 661 – 662; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 469, 473, Примечания. – С. 165– 166, 186; Берх В.Н. Жизнеописания первых российских адмиралов, или опыт истории российскаго флота. – Ч. 2. – СПб., 1831. – С. 104–105.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 667-668; СВИМ. – Вып. ХІ. – С. 263, 272, 293, 297, 312; СВИМ. – Вып. ХІІІ. – С. 351-359; Байов А. Приложение документов ко второму тому исторической монографии // Русская армия в царствование Анны Иоанновны. Кампания 1739 года. – СПб., 1906. – С. 207; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 166 (Прим.); Шпитальов Г.Г. Бойові дії запорозьких човнів. – С. 96.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 670 – 671; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – С. 539,С. 186 (Прим.); Байов А.
Русская армия. – Т. 2. Кампания 1739 г. – C. 26, 43.
МИРФ. – Ч. VI. – С. 661, 665–666, 670–672, 679; СВИМ. – Вып. ХІІІ. – С. 57; Байов А. Русская армия. –
Т. 2. – C. 90 – 91; Прим. – С. 33-34.
Байов А. Приложение документов ко второму тому. – СПб., 1906. – С. 192–194, 204–207; Байов А. Русская армия. – Т. 2. – C. 37; Тарас А.Е. Сражения и кампании. – С. 130–131; Кабалія Д.Р., Нефьодов В.В. “Запорозька чайка”. – С.90.
СВИМ. – Вып. ХІІІ. – С. 268, 282; Байов А. Приложение документов ко второму тому. – СПб., 1906. – С. 206; Байов А. Русская армия. – Т. 2. – C. 92, 98, 119, 144 – 145.
СВИМ. – Вып. ХІІІ. – С. 87, 121; Байов А. Приложение документов ко второму тому. – СПб., 1906. – С. 60; Байов А. Русская армия. – Т. 2. – С. 91 – 92.
Байов А. Приложение документов ко второму тому. – СПб., 1906. – С. 192 – 194; СВИМ. – Вып. ХІІІ. – С. 73, 79, 121; Байов А. Русская армия. – Т. 1. – План № 14; Байов А. Русская армия. – Т. 2. – C. 271 – 273, 277 – 279; Шпитальов Г.Г. Бойові дії запорозьких човнів. – С. 97–98.
Байов А. Русская армия. – Т. 2. – C. 274 – 278.
Полное собрание законов Российской империи. Собр.ІІ. (далі – ПСЗ РИ.ІІ) – Т. Х. – СПб., 1830. – № 7900, 7915, 7982; Ульяницкий В.А. Белградский договор 1739 г. // Сборник Московского Главного архива Министерства иностранных дел Российской империи. – Вып. ІІ. – М., 1881.–С. 52–69.
Байов А. Русская армия. – Т. 2. – C. 268.
Бумаги Кабинета Министров. – Ч. Х. Июль-декабрь 1739 г. // СИРИО. – Т. 130. – С. 235, 344–345, 588–589; Бумаги Кабинета Министров. – Ч. ХІ. Январь–май 1740 г. // СИРИО. – Т. 138. – С. 12–13, 91, 118–119, 312–318, 320; История отечественного кораблестроения. – Т. 1. – С. 189–190; Тарас А.Е. Сражения и кампании. – С. 132.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
