ДО ІСТОРІЇ ПАРОПЛАВСТВА НА ДУНАЇ: “ШХАНЕЧНІ ЖУРНАЛИ” ПАРОПЛАВА “СУЛИН” 1852 – 1855 рр., ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО (за матеріалами Державного архіву Одеської області)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2011.6.154936Ключові слова:
пароплав “Сулин”, Нижній Дунай.Анотація
Вперше публікуються документи з Державного архіву Одеської області про діяльність пароплава-буксира “Сулин” на нижньому Дунаї протягом 1852-1855 рр. Документи показують роль та значення цього параплава в мирний час та під час Східної війни 1853-1856 рр., розкривають невідомі сторінки історії параплавства на Дунаї.
Посилання
ПСЗ РИ. ІІ. – Т. 4. – № 3128. – С. 625.
Комунальна установа “Ізмаїльський архів”. – Ф.59. – Оп. 1. – Спр. 185. – Арк. 29.
ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5. – Спр.1 за 1848 р. – Арк. 1, 12
Там само. – Арк. 13 – 15.
Там само. – Арк. 16.
Там само. – Арк. 2, 11
Залесский Н.А. “Одесса” выходит в море: Возникновение парового мореплавания на Черном море. 1827 – 1855 гг. – Ленинград, 1987. – С. 90, 114, 115.
ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5а. – Спр.1 за 1848 р. – Арк. 36, 51 – 54.
Там само. – Арк. 34.
Там само. – Спр.10а за 1855 р. – Арк. 105.
Там само. – Спр.2 за 1850 р. – Арк. 4.
Там само. – Арк. 2 – 3.
ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5а. – Спр.9 за 1852 р. – Арк. 1 – 14.
Там само. – Спр.9 за 1853 р. – Арк. 1 – 9.
Петров А.Н. Война России с Турцией. Дунайская кампания 1853 – 1854гг. – СПб., 1890. – Т.1. – С. 78, т.2. – С. 87, 105 – 106; Богданович М.А. Восточная война 1853 – 1856 годов. – СПб., 1876. – Т.1. – С. 201 – 207, т.2 – С. 16, 22, 24.
Ушаков Н.И. Записки очевидца о войне России против Турции и западных держав // Девятнадцатый век исторический сборник издаваемый П. Бертеньевым. – М., 1872. – Кн 2. – С. 1088, 1071.
Зайончковский А.М. Восточная война. 1853-1856 гг. – СПб., 2004. – Т. 1. – С. 876; Т. 2, ч.1. – С. 146; Т.2, ч.2. – С. 31.
ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5а. – Спр.9 за 1852 р. – Арк. 14.
Там само. – Спр. 10 за 1853 р. – Арк. 46.
Там само. – Спр. 6 за 1854 р. – Арк. 20.
ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5а.– Спр. 3 за 1855 р. – Арк. 31.
Залесский Н.А. “Одесса” выходит в море. – С. 100, 115.
ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5а. – Спр.9 за 1852 р. – Арк. 1 – 14.
Пароплав-буксир “Дунай” (1851 р.) та пароплав “Громоносец” (1830 р.) були військовими пароплавами. Перший належав Дунайській флотилії, другий – Чорноморському флоту Див.: Залесский Н.А. Вказана праця. – С. 90, 105, 108, 114.
Це звичайна ціна. За попередній 1851 р. пароплав провів через гирло шість суден, за що стягнуто з кожного з їхніх власників по 75 крб. срібл. Див.: ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5а. – Спр.2 за 1850 р. – Арк. 1 – 2).
На пароплаві “Громоносец” кн. Олександр Сергійович Меншиков у лютому – травні 1853 р. здійснив дипломатичну подорож до Стамбула, що сприяла початку Східної (Кримської) війни. Див.: Тарле Е. В. Сочинения в двенадцати томах. – Т. 8: Крымская война. – М., 1959. – С. 160 – 187.
Бухмейєр Олександр Єфимович (1802 – 1860 рр.) – генерал-лейтенант інпектор саперних батальйонів, під час Східної (Кримської) війни був призначений начальником інженерів південної армії. відзначився під час соєнних дій на Дунаї 1854 р. та оборони Севастопля 1855 р.
Павло Іванович Федоров (1791 – 1855 рр.) у 1836 –1854 рр. Бессарабський військовий губернатор, кілька разів виконував обов’язки генерал-губернатора.
Флашхоути – плоскодонні судна, що слугували для вивантаження з великих суден вантажів та транспортування їх мілководдям.
Як повідомляв М. Богданович: “кірлашами називають у нижньо-дунайських країнах двох та однощоглові судна особливої форми, що підіймають 6000 та 1000 пудів” (Богданович М. Восточная война. – Т.2. – С. 14 (Прил.).
Габари – транспортні трьохщоглові судна.
ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 5а. – Спр.9 за 1853 р. – Арк. 1 – 7.
Корнілов Володимир Олексійович – генерал-ад’ютант начальник штаба Чорноморського флоту, один з керівників оборони Севастополя 1855 р.
Непокойчицький Артур Адамович – особливо відзначився під час облоги Сілістрії.
Зимовий час дозволив туркам з Тульчі влаштувати батарею з 4 гармат на о. Чатал. “В ніч з 10 на 11 січня, – писав А. Петров, – Дунай очистився від льоду, тому 10 канонерських човнів з пароплавом “Метеор”, під керівництвом контр-адмірала Мессера, підійшли до о. Чатала й відкрили огонь по неприятельській батареї за допомогою двох берегових батарей… батареї наші змусили замовкнути неприятельські гармати. Але в ніч на 12 число з Тульчі було доставлено на острів ще чотири гармати, тому, коли о 9 годині флотилія Мессера наблизилася до неприятельської батареї, її зустріли енергійним вогнем…” (Петров А.Н. Война России с Турцией. – Т.2. – С. 87).
За повідомленням А. Петрова, під час штурму батарей на о. Чатал “було захоплено 9 мідних гармат й 98 осіб взято в полон” (Петров А.Н. Война России с Турцией. – Т.2. – С. 109).
За повідомленням А. Петрова, втрати російських військ під час штурму батарей на о. Чатал “сягали до 400 осіб вбитими та пораненими” (Петров А.Н. Война России с Турцией. – Т.2. – С. 109), за відомостями М. Богдановича, в російській армії тоді “вибуло з фронту 759 осіб”, а “нижчих чинів” поранено – 196 (Богданович М.А. Восточная война. – Т.2. – С. 31), Ушаков писав, що “нижчих чинів” було поранено 491 (Ушаков Н. И. Вказана праця. – С. 1072).
Тульча була зайняти російськими військами 12 лютого 1854 р. (Петров Н.А. Война России с Турцией. – Т. 2. – С. 109).
За своїм призначенням головнокомандуючим, Іван Федорович Паскевич-Єреванський, князь Варшавський 3 квітня прибув до Фокшан, а потім “оглянув течію нижнього Дунаю від Гірсово до Ізмаїлу” (Богданович М. Восточная война. – Т. 2. – С. 36 – 37).
Цебриков Олександр Романович (1802 – 1876 рр.) – командир Дунайської гребної флотилії.
За відомостями М. Богдановича, кілька тисяч сімей богар разом з великою кількістю худоби та возів, побоюючись помсти з боку турків, просили дозволу переправитися по понтонним мостам й “генерал Коцебу
прохав врятувати мешканців краю, що були так сильно віддані Росії, але ніщо не могло змінити рішення князя Горчакова. По мостам продовжували переходити лише війська…” (Богданович М. Восточная война. – Т.2. – С.
–104). А. Петров пише, що мешканці “навколишніх сіл”, втікаючи від турків, з’явилися в російському таборі “у величезній кількості” й їм було дозволено слідувати за відступаючими військами (Петров А.Н. Война России с Турцией. – Т.2. – С. 180). М. Ушаков зазначає, що з тисяч болгарських сімейств, які не встигли переправитися через мости, йому вдалося “випросити дозвіл перевести… на найманих суднах… ще до 100 сімейств”, доля ж інших йому була невідома (Ушаков Н.И. Вказана праця. – С. 0113). Відомості зі “Шханечного журналу” пароплава “Сулин” трохи відрізняються від усіх трьох наведених версій подій.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
