DOI: https://doi.org/10.18524/2519-2523.2019.14.187077

Українські сердюки та османські serden-geçti (до дискусії про етимологію та побутування термінів)

Олексій Сокирко

Анотація


Сердюцькі піхотні полки були основою найманих військ право- та лівобережних гетьманів другої половини – кінця XVII ст., що відіграли важливу роль в їхній військово-політичній історії. Серед багатьох інших питань, пов’язаних із їхньою ранньою історією, дослідниками й зараз дебатується питання походження назви “сердюк”. В історіографії побутували судження, що слово походить від “сердитої» вдачі вояків, або їх вірної, “сердечної” служби гетьманам, або ж прізвища полковника Серденя. Аналіз контексту згадок про сердюків у джерелах 60 – 70-х рр. XVII ст. свідчить, що формування з цією назвою були поширені як в армії гетьмана Петра Дорошенка, так і в коронному війську. Отже, сам термін позначав спільноту “охотників” (волонтерів) з військових заробітчан Правобережного Придніпров’я, які вербувалися на найману службу. Його етимологія, швидше за все, походить від турецького слова “serden-geçti”, котрим позначали волонтерські формування яничарського корпусу в османській армії того часу. Serden-geçti були добровольцями, котрі за високу платню та підвищення по службі брали участь у особливо небезпечних воєнних операціях. Система поповнення цих формувань (“serden-geçtiler”) в загальних рисах могла послужити взірцем для організації найманої служби в армії Петра Дорошенка, й відтак дати їм назву “сердюцької”.


Ключові слова


сердюки; наймані полки; Петро Дорошенко; Османська імперія; Гетьманщина

Посилання


(1880) Acta historica res gestas Poloniae illustrantia ab anno 1507 usque 1795. Kraków, Vol. II, Cz. 1. [In Polish]

Hundert Z. (2019) Między buławą a tronem. Wojsko koronne w walce stronnictwa malkontentów z ugrupowaniem dworskim w latach 1669-1673. Oświęcim: Napoleon V. [In Polish]

Murphey R. (1999) Ottoman Warfare, 1500-1700. London: UCL Press. [In English]

Özcan A. Akinci In Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi. T. 2. S. 249-250. [In Turkish]

Özcan A. Serdengeçti In Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi. T. 36. S. 554-555. [In Turkish]

Żygulski Z. (1988) Sztuka Turecka. Warszawa [In Polish]

Akty, otnosyashhyesya k istoryy Yuzhnoj y Zapadnoj Rossyy, SPb., 1873. [In Russian]

Blok M. (1973) Apolohyya ystryyy yly remeslo ystoryka, Moskva. [In Russian]

Hrybovskyj V. (2018) Socyal"naya typolohyya kazach"yx soobshhestv V Kazachestvo v tyurkskom y slavyanskom myrax: Kollektyvnaya monohrafyya /Ynstytut arxeolohyy ym.A.Xalykova AN RT, Kazan, S. 94-172. [In Russian]

Doroshenko D. (1985) Het"man Petro Doroshenko: Ohlyad joho zhyttya i

politychnoyi diyal"nosti. – N"yu-Jork: UVAN u SShA [In Ukrainian]

(1875) Zapysky Manshtejna o Rossyy. 1727-1744 /Per. s francuzskoho, SPb. [In Russian]

(1846) Istoriya Rusov yly Maloj Rossyy, Moskva. [In Russian]

(2006) Istoriya Osmanskoho hosudarstva, obshhestva y cyvylyzacyy: V 2 t. /Pod red. E.Iskhanohlu., Moskva: Vostochnaya lyteratura, T. 1. [In Russian]

Kostomarov N. (1905) Ruyna: Hetmanstva Bruxoveckoho, Mnohohreshnoho y Samojlovycha V Kostomarov N.Y. Sobranye sochynenyj. Ystorycheskye monohrafyy y yssledovanyya. – SPb., Kn. 6, T. XV. [In Russian]

Krykun M. (2006) Instrukciya poslam Vijs"ka Zaporoz"koho na Varshavs"kyj sejm 1666 roku i vidpovid" na neyi korolya Yana Kazymyra V Krykun M. Mizh vijnoyu i radoyu. Kozactvo pravoberezhnoyi Ukrayiny v druhij polovyni XVII – na pochatku XVIII stolittya: Statti i materialy. – Kyiv: Krytyka, S. 205-248. [In Ukrainian]

Okynshevych L. (1930) Central"ni ustanovy Ukrayiny-Het"manshhyny XVII –

XVIII st. – Kyiv, Ch.2: Rada starshyny. [In Ukrainian]

Pylypenko V. (2015) Skhidne oblychchya kozaka Mamaya Visnyk Chernihivs"koho nacional"noho pedahohichnoho universytetu. Seriya: Istorychni nauky, vyp. 134, p. 18-23. [In Ukrainian]

Sokyrko O. (2006). Lytsari druhoho sortu. Naymane viys'ko Livoberezhnoyi

Het'manshchyny 1669 – 1726 rr. – Kyiv: Tempora. [In Ukrainian].


Пристатейна бібліографія ГОСТ


1.Acta historica res gestas Poloniae illustrantia ab anno 1507 usque 1795. – Kraków, 1880. – Vol.II. – Cz.1.

2.Hundert Z. Między buławą a tronem. Wojsko koronne w walce stronnictwa malkontentów z ugrupowaniem dworskim w latach 1669-1673. – Oświęcim: Napoleon V, 2019.

3.Murphey R. Ottoman Warfare, 1500-1700. – London: UCL Press, 1999.

4. Özcan A. Akinci //Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi. – T. 2. – S. 249-250.

5. Özcan A. Serdengeçti //Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi. – T. 36. – S. 554-555.

6. Żygulski Z. Sztuka Turecka. – Warszawa, 1988.

7. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – СПб., 1873.

8. Блок М. Апология истриии или ремесло историка. – М.,1973.

9. Грибовский В. Социальная типология казачьих сообществ //Казачество в тюркском и славянском мирах /Институт археологии им. А. Халикова АН РТ. – Казань, 2018. – С.94-172.

10. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя і політичної діяльності. –Нью-Йорк: УВАН у США, 1985.

11.Записки Манштейна о России. 1727-1744 /Пер. с французского. – СПб., 1875.

12. История Русов или Малой России. – М.,1846.

13. История Османского государства, общества и цивилизации: В 2 т. /Под ред. Э. Исханоглу. – Москва: Восточная литература, 2006. – Т. 1

14. Костомаров Н.И. Руина: Гетманства Бруховецкого, Многогрешного и
Самойловича //Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. – СПб., 1905. – Кн. 6. – Т. XV.

15. Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року і відповідь на неї короля Яна Казимира //Крикун М. Між війною і радою. Козацтво правобережної України в другій половині XVII – на початку XVIII століття: Статті і матеріали. – Київ: Критика, 2006. – С. 205-248.

16. Окиншевич Л. Центральні установи України-Гетьманщини XVII – XVIIІ ст. – Київ,1930. – Ч. 2: Рада старшини.

17. Пилипенко В. Східне обличчя козака Мамая //Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Історичні науки. – 2015. - Вип. 134. – С. 18-23.

18. Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669-1726 рр. – Київ: Темпора, 2006.





Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Print ISSN: 2519-2523