БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮБОВІ ІВАНІВНИ КУРІС (1852-1935 рр.)

Анотація

У статті розглядається життєвий шлях та благодійна діяльність представниці славнозвісної сім’ї Курісів на півдні України – Любові Іванівни Куріс. На основі вивчення першоджерел, архівної документації та публікацій періоду життя Л. І. Куріс, висвітлюється діяльність Любові Іванівни в благодійних товариствах Одещини, у власному дворянському маєтку на її батьківщині та в Курісово-Покровському.
Особливу увагу приділено простеженню приємства благодійництва в родині Курісів та продовження благочинних справ від покоління до покоління. Досліджено підстави та види благодійної діяльності на півдні України.
Встановлено, що Любов Іванівна Куріс продовжила здійснювати благочинну діяльність після матері свого чоловіка, Любові Станіславівни Куріс, яка плідно трудилася на благо Одеського жіночого благодійного товариства, аж до часів своєї смерті.
Серед основних заслуг Любові Іванівни будівництво та утримання освітніх закладів, церков, меценатство, допомога хворим дітям та знедоленим. Любов Іванівна Куріс була захоплена ідеєю поширення народної освіти. Як попечителька КурісовоПокровського вона зробила чимало для сільської школи та шкільного саду. В 1862 р. її батько Іван Олександрович Гіжицький заснував у Ряснопіллі першу місцеву школу, яку утримував своїм коштом до 1869 р. Надалі його справу намагалася продовжити Л. І. Куріc.
Проте найбільшою справою на ниві благодійництва Л. І. Куріс була її участь у роботі Товариства опіки над хворими дітьми міста Одеса. Цій діяльності вона присвятила майже 30 років свого життя, зробивши безліч добрих справ і вклавши у неї свою християнську любов, милосердя і незгасиму енергію. Активність Л. І. Куріс на посаді голови Товариства дозволила налагодити контакти й залучити до справи багатьох відомих і впливових людей міста. Основними досягненням Товариства стало будування лікувальної станції для дітей та дитячої кухні «Крапля молока». До 1901 р. на санітарній станції повноцінний курс лікування пройшли понад 1500 дітей. Л. І. Куріс також була й членом Одеського товариства історії та старожитностей, виступала меценатом, передавши частину колекції свого чоловіка, античні експонати, музею на користь суспільства.