ФРОНТИР ТА ЙОГО СКЛАДОВІ В ІСТОРИЧНІЙ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2021.16.245746Ключові слова:
фронтир, історична географія, Великий степовий кордон, Дике поле, Буджак, Україна, М. Грушевський, С. Рудницький, Я. ДашкевичАнотація
Мета статті – визначити поняття «фронтир» та його складових в історичній географії України. Концепція фронтиру Ф. Дж. Тернера знайшла обґрунтування і в дослідженнях таких українських істориків, як М. Грушевський, С. Рудницький, Я. Дашкевич. Джерельну базу дослідження складають наукові та картографічні праці історико-географів. Розглянуто декілька аспектів просторового уявлення про фронтир – безпосередньо в назві «Україна», що ототожнювалася з окраїнною землею та як складова частина українських земель – Чорного моря, Дикого поля, Слобідської України. Встановлено, що поняття фронтиру як кордону або прикордонної смуги може розглядатися і в контексті проблем історичної географії, а українські землі знаходяться на перетині різних прикордонних контактних зон. Фронтир відіграє значну роль у формуванні етнічного складу населення, оскільки власне на таких прифронтових або прикордонних зонах зазвичай формується контактна зона різних етнічних груп. Своєрідним феноменом у контексті даного поняття є частина південноукраїнської території – Буджак. Обгрунтовано думку, що більшість української території вважається зоною суцільного історико-географічного та хронологічного фронтиру.
Посилання
Байцар А. Назви “Окраїна” та “Дике поле” на картах голландського картографа Ісаака Маса (перша пол. ХVII ст.). URL: http://baitsar.blogspot.com/2018/01/xvii.html (дата звернення: 11.09.2021).
Брехуненко В. Фронтир. Енциклопедія історії України. Київ, 2013. Т. 10. С. 335.
Водотика Т. Теорія фронтиру та її пізнавальні можливості у контексті історичної регіоналістики. Регіональна історія України. 2012. Вип. 6. С. 101–114.
Грушевський М. Історія України-Руси. 3-е вид. Київ, 1913. Т. 1. URL: http://litopys.org.ua/hrushrus/iur1.htm (дата звернення: 11.09.2021).
Грушевський М. Історія України-Руси. 2-е вид. Львів, 1905. Т. 2. URL: http://litopys.org.ua/hrushrus/iur2.htm (дата звернення: 11.09.2021).
Грушевський М. На порозі нової України: гадки і мрії. Київ, 1918. 120 с.
Грушевський М. Українські етнічні землі : карта. Грушевський М. Як жив український народ. Коротка історія України. Вид. 2-ге. Царгород, 1915. URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=12485 (дата звернення: 11.09.2021).
Дашкевич Я. Р. Україна на межі між Сходом і Заходом (XIV–XVIII ст.). Зап. Наук. тва ім. Шевченка. 1991. Т. 222 : Праці історико-філософської секції. С. 28–44.
Кеппен П. Етнографическая карта Европейской России. Репр. изд. 1851 г. СПб. : Альфарет, 2008.
Леп’явко С. Великий кордон Європи як фактор становлення українського козацтва (ХVІ ст.). Запорозька спадщина. 2001. № 12. С. 53–59.
Проскурова С. Українознавчий аспект соціокультурного освоєння українцями «Дикого поля». Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. В. Винниченка. Серія: Іст. науки. Кіровоград, 2014. С. 154–162.
Рудницький С. Етнографічна оглядова карта України. Вісн. геодезії та картографії. Київ, 2010. № 5 (68). С. 46.
Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? Львів, 1994. С. 94–208.
Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? Львів, 1994. С. 36–93.
Чухліб Т. Уживання політико-ідентифікаційних словосполучень «Сторона України», “Тогобічна Україна”, “Обох сторін Дніпра”, “Той бік Дніпра”, “Задніпровська сторона” (1673–1686 рр.). Чорноморська минувшина : зап. від. історії козацтва на півдні України : зб. наук. пр. 2019. № 14. С. 20–29.
Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. Київ, 1990. Т. 1. 596 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
