КРИМСЬКІ ТАТАРИ В СКЛАДІ ОСМАНСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА (1853–1877)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2023.18.292459Ключові слова:
Східна війна, кримські татари, османські козаки, Михайло ЧайковськийАнотація
Східна війна (1853–1856) стала важливим вододілом в історії українського та кримсько-татарського народів, утворивши нові реалії для їхнього співробітництва в боротьбі з російським великодержавним імперіалізмом. Одним з яскравих прикладів такої співпраці став бойовий шлях кримських татар в складі 1-го полку османських козаків.
Османські козаки – військовий підрозділ на чолі з Михайлом Чайковським (Мехмед Садик-паша), який об’єднав представників багатьох поневолених народів в боротьбі за визволення в союзі з європейськими державами та в складі ліберально-реформованої османської армії.
Османське козацтво мало інтелектуальний вплив на націотворення в європейській частині Османської імперії.
В уяві керівництва підрозділу звільнення було можливим за участі Османської імперії. Вперше поневолені народи отримали покровительство у вищому керівництві Османської імперії, що знайшло своє відображення насамперед у створенні Козацької бригади і у формулюванні ідеї козацької автономії у південно-східній Європі.
Посилання
Adamczewski, P. (2018). On the correspondence of Mikhail Czajkowski and Adam Czartoryski with Imam Shamil and his naibs. Istoriya, Arkheologiya i etnografiya Kavkaza, Vol. 14, No. 3, p. 40–69.
Badem, C. (2010). The Ottoman Crimean War (1853–1856), Leidem-Boston, 432 p.
Chudzikowska, J. (1980). Nieznane listy Michała Czajkowskiego-Sadyka Paszy i Ludwiki Śniadeckiej w zbiorach Muzeum Narodowego w Kielcach. Rocznik Muzeum Narodowego w Kielcach. No. 11, p. 211–232.
Czajkowski, M. (1962). Moje wspomnienia o wojnie 1854 roku, Warszawa.
Czaykowski, M. (1857). Kozaczyzna w Turcyi, Paryz, 391 p.
Fabianowski, A. (2015). Legion żydowski – mistyczny testament Adama Mickiewicza. Wiek XIX. Rocznik Towarzystwa Literackiego im. Adama Mickiewicza, rok VIII (L), p. 275 – 288.
Filipowska, S. (2017). Obraz dziewiętnastowiecznego Stambułu w polskiej i tureckiej literaturze wspomnieniowej, Krakow, 358 p.
Furier, A. (2020). Polska aktywność polityczna i wojskowa na Kaukazie w XIX wieku. Z badań nad historią i współczesnością Rosji, Azji Centralnej i Kaukazu, Torun, p. 217–244.
Gümüs, M. (2010). Mehmed Sadik Pasa (Michal Czajkowski) ve Osmanli devlet’nde kazak suvari alayi, Turkish studies, Vol. 5/3, p. 1362–1375.
Jagielska, M. (1978). Berwinsciana Epistolarne. Pamiętnik Literacki, LXIX, z. 1, p. 199–222.
Łątka, Jerzy S. (2005). Słownik Polaków w Imperium Osmańskim i Republice Turcji, Kraków, p. 19–20.
Topaktaş, H. (2010). Lehistan’dan Polonya’ya: Polonya Tarihyazımında Türkler ve Türkiye. Türkiye Araştırmaları Literatür Dergisi, Cilt 8, Sayı, No. 15, p. 537–590.
Ünver, M. (2017). Wanda ya da Mehmed Sadik (Cayka) pasa’nin turkiye anekdotlari, Tarih Dergisi, No. 65, p. 99–118.
Wierzbicki, P. (2000). Dziennik generala Feliksa Breanskiego, dowodcy brygady w Dywizji Kozakow Sultanskich, Akta Towarzystwa Historyczno-Literackiego w Paryżu. Vol. 5, p. 17–150.
Kuletsʹka, Al. (2008). Pomizh Polʹshcheyu, Turechchynoyu i Rosiyeyu: Mikhal Chaykovsʹkyy (Mekhmet Sadyk pasha) i problemy «kozachchyny» v XIX stolitti, Prychornomorsʹkyy rehion v konteksti svitovoyi polityky: istoriya ta sʹohodennya, Odesa, p. 117–125. [in Ukrainian].
Poltorak, V. (2019). Vladyslav Chaykovsʹkyy (Muzaffer-pasha) – vid kozaka do namisnyka Livanu. Skhidnyy Svit, No. 4, p. 103–112. [in Ukrainian].
Poltorak, V. (2010). Dokumenty na M. Chaykovsʹkoho v Derzhavnomu arkhivi Odesʹkoyi oblasti, Chornomorsʹka mynuvshyna, Iss. 5, p. 143–151. [in Ukrainian].
Poltorak, V. (2019). Istoriya osmansʹkoho kozatstva za materialamy Derzhavnoho Osmansʹkoho arkhivu (Başbakanlık Devlet Osmanlı Arşivi). Chornomorsʹka mynuvshchyna, Iss. 14, p. 133–140.
Poltorak, V. (2018). Kozatstvo v natsionalʹno-tvorchomu protsesi Pivdenno-Skhidnoyi Yevropy druhoyi polovyny XIX st., Vydavnytstvo Odesʹkoho universytetu, 212 p. [in Ukrainian].
Poltorak, V. (2022). Kozatsʹka topohrafiya Stambula ta yoho okolytsʹ seredyny XIX st. Chornomorsʹka mynuvshyna, Iss. 17, p. 117–125. [in Ukrainian].
Poltorak, V. (2018). Osmanskoe kazatskoe voysko. Kazachestvo tyurkskom y slavyanskom mire. Kazan, Institut Arkheologii, p. 547–576. [in Russian].
Poltorak, V. (2017). Osmansʹki kozaky u spohadakh Mikhala Chaykovsʹkoho. Chornomorsʹka mynuvshyna, Iss. 12, p. 133–141. [in Ukrainian].
Poltorak, V. (2019). Ukrayina ta Intermarium: vid Serednʹovichchya do rozpadu SRSR. The Intermarium as the Polish-Ukrainian Linchpin of Baltic-Black Sea Cooperation, Cambridge Scholar Publishing, p. 22–44.
Rybak M. (1971). Mykhaylo Chaykovsʹkyy – Mehmet Sadyk Pasha. Alʹmanakh ukrayinsʹkoho natsionalʹnoho soyuzu. New York, p. 86–97. [in Ukrainian].
Rudnytsʹkyy, Ye. (1925). Do istoriyi polʹsʹkoho kozakofilʹstva, Za sto lit, Book 1, p. 62–66. [in Ukrainian].
Slabchenko, T. (1929). Delehatsiya Sadyk-pashi v Ukrayinu? Zapysky Istoryko-Filolohichnoho Viddilu Vseukrayinsʹkoyi Akademiyi Nauk, Book XXV, Kyiv, p. 281–284. [in Ukrainian].
Stoychev, Y. K. (1944). Kazak-alaya na Chaykovsky. Sofiia. 296 p. [in Bulgarian].
Chaykovskiy, M. (1904). Zametky y vospomynanyya Mykhayla Chaykovskoho (Sadyk–pashy), Russkaya staryna, Vol. 35, dekabr. [in Russian].
Chaykovskiy, M. (1891–1892). Zapiski Mikhaila Chaykovskoho (Sadik Pashi). Kievskaya starina. [in Russian].
Chaykovskiy, M. (1895 – 1898, 1900, 1904). Zapiski. Russkaya starina. [in Russian].
Chaykovskiy, M. (1898). Zapiski, Russkaya starina, Vol. 96. No. 12. [in Russian].
Chuzhynetsʹ, M. (1932). Chaikovskyi v Stambule, Vilʹne kozatstvo, No. 113, p. 9–12. [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
