ПОЛІТИЧНІ АМБІЦІЇ «ГРЕЦЬКОГО ПРОЄКТУ» І ЙОГО ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ НА ПРИКЛАДІ ІМПЕРСЬКОГО ВТРУЧАННЯ У ТОПОНІМІЮ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2024.19.317300Ключові слова:
«грецький проєкт», російсько-турецькі війни, Південна Україна, ХVІІІ ст.Анотація
Історичні умови формування «грецького проєкту» сягають кінця XVІІ – першої половині ХVIII ст., обумовлені загарбницькими планами розширення території Російської імперії. Головний вектор імперської агресії спрямований на чорноморський та середземноморський регіони пов’язаний з послабленням геополітичних можливостей Османської держави. У 1782 р. в російський політиці був сформульований імперський так званий «грецький проєкт», де глобальною ідеєю було формуванням створення Грецької держави з центром в Константинополі, на чолі з представником династії Романових. Реалізація проекту також стосувалась сформування держави Дакії з Молдавії, Волощини та Бессарабії – це не повний перелік рис, що передбачалося в рамках «грецького проєкту». Османська імперія мала бути розчленована або відкинута лише у межі її азіатських володінь. Для здійснення цих планів Російською імперією була розгорнута активна міжнародна дипломатична діяльність в країнах Європи, в грецьких, балканських та азіатських провінціях Османській імперії.
Реалізація «грецького проєкту» передбачала демонстрацію прогрецьких настроїв в російській не лише зовнішній, але й внутрішній політиці. Як наслідок на окупованих південноукраїнських територіях та Кримському ханстві осіло чимало грецьких вихідців, які внесли чимало в розвиток цих територій. В той самий час Росія розпочинає масштабну кампанію з перейменування населених пунктів на грецький манер, що призводить до появи концепції заснування населених пунктів саме з початку появи на цих землях Російської імперії. Це спотворення колективної пам’яті та викривлення відліку віку міст та містечок на півдні України.
Внаслідок сучасної політики деколонізації в Україні значна кількість населених пунктів отримала свої історичні назви, пов’язані з історією корінних жителів завойованих та анексованих територій. На сьогодні цим законом про деколонізації в Південній Україні та Автономній Республіці Крим перейменовано понад 200 населених пунктів і цей процес триває.
Посилання
Bazhan, O. H. (2009). Melitopol. Entsyklopediia istorii Ukrainy : u 10 t. / redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in.; Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Kyiv. Vol. 6. P. 595. [in Ukrainian].
Batsak, N. I. (2010). Hretska spilnota Nadazovia: etnokulturni protsesy (XVIII – pochatok XX stolittia). Kyiv. 231 p. [in Ukrainian].
Burov, S. Koly buv zasnovanyi Mariupol [Elektronnyi resurs]. https://mrpl.city/news/view/koli-buv-zasnovanij-mariupol-rozyasnennya-sergiya-burova (Accessed 20 October 2024). [in Ukrainian].
Hedo, A. V., Aradzhyoni, M. A. (2019). Politychni prychyny pereselennia hrekiv iz Krymu do Pivnichnoho Pryazovia u 1778 r. (za arkhivnymy dzherelamy). Skhodoznavstvo. No 84. P. 3–54. [in Ukrainian].
Honcharuk, T. (2007). Nashchadky ukrainskykh kozakiv ta “narodzhennia Odesy”. Odesa – kozatska. Naukovi narysy. P. 75–84. [in Ukrainian].
Istoriia Khadzhybeia (Odesy) 1415 – 1795 rr. v dokumentakh. (2000). Odesa: Astroprynt. 372 p. [in Ukrainian].
Kresin, O. V. (2007). Kafynskyi eiialet [Elektronnyi resurs]. Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 4: Ka–Kom / Redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy. Kyiv. 528 p.: il. http://www.history.org.ua/?termin=Kafynsky_Eyjalet (Accessed 20 October 2024). [in Ukrainian].
Kultura narodov Prychernomoria. (2004). P. 126-129. [in Ukrainian].
Markevych, A. (1900). Dmytrii Spyrydonovych Ynhlezy. Zapysky Odesskoho obshchestva ystoryy y drevnostei. Vol. 22, iss. 3. P. 35–26. [in Russian].
Nemyrovskyi, O. O. (2013). Feodosiia. Entsyklopediia istorii Ukrainy : u 10 t. / redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in.; Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Kyiv. Vol. 10. P. 286–290. [in Ukrainian].
Ovydyopol-Adzhyder: Ocherky po arkheolohyy y ystoryy horoda y kreposty / Arhatiuk, S. S., Levchuk, V. V., Sapozhnykov, Y. V. (2007). Odesa; Ovydyopol, 2015. P. 64–65. [in Ukrainian].
Odesa-kozatska. Naukovi narysy. (2007). Odesa. 236 p. [in Ukrainian].
Ostroverkhov, A. S., Okhotnikov, S. B. (2007). Ostriv Akhilla u hostynnomu mori. Nadchornomoria u IX st. do n. e. – na pochatku XIX st.: studii z istorii ta arkheolohii. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Iss. 1. P. 26–49. [in Ukrainian].
Petrov, A. N. (1880). Vtoraia turetskaya voyna v tsarstvovanie imperatritsy Ekateriny II (1787–1791). Vol. 1. Saint Petersbirg. 162 p. [in Russian].
Pirko, V. O. (2003). Zaselennia Donechchyny u XVI-XVIII st. (korotkyi istorychnyi narys i uryvky dzherel). Donetsk. 180 p. [in Ukrainian].
Seitiahiaiev, N. S. (2019). O pytannia pro chyselnist musulmanskoho tiurkskoho naselennia u Krymskomu khanstvi naprykintsi XVIII st. Skhidnyi svit. No 1. P. 53–72. [in Ukrainian].
Sereda, O. (2020) Adzhydere – Ovidiopol: ekonomichnyi faktor zasnuvannia i rozvytku naselenoho punktu. Narysy z istorii osvoiennia Pivdennoi Ukrainy XV–XVIII st. : kolektyvna monohrafiia /za red. O. Repana ; Ukr. in-t nats. pamiati. Kyiv, p. 181-191. [in Ukrainian].
Sereda, O. (2015). Osmansko-ukrainske stepove porubizhzhia v osmansko-turetskykh dzherelakh XVIII st. Odesa. 225 p. [in Ukrainian].
Stanislavskyi, V. (2000). Malovidomi dokumenty shchodo planiv pivdennoi polityky Rosiiskoi derzhavy u druhii polovyni 80-kh rr. XVII st. Ukrainska kozatska derzhava: vytoky ta shliakhy istorychnoho rozvytku. Kyiv. Iss. 7. P. 340–357. [in Ukrainian].
Ias, O. V. Tavryda [Elektronnyi resurs]. http://www.history.org.ua/?termin=Tavryda (Accessed 11 August 2024). [in Ukrainian].
An Historical Atlas of Islam [cartographic material]. https://books.google.com.ua/books?id=6DYVAAAAIAAJ&q=Yusuf+Shihab&pg=PA268&redir_esc=y#v=onepage&q=Yusuf%20Shihab&f=false (Accessed 20 October 2024).
Douwes, D. (2000). The Ottomans in Syria. A History of Justice and. Oppression. London, New York: I. B. Tauris 244 p. https://www.academia.edu/43087822/The_Ottomans_in_Syria_A_History_of_Justice_and_Oppression_Dick_Douwes_and_Frontiers_of_the_State_in_the_Late_Ottoman_Empire_Eugene_L_Rogan (Accessed 20 October 2024).
Olwiopol. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa : Druk “Wieku”, 1886. Vol. VII. P. 519. http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_VII/519 (Accessed 20 October 2024).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
