КАМ’ЯНІ НАДМОГИЛЬНІ ПАМ’ЯТКИ СІЛЬСЬКИХ ЦВИНТАРІВ ДОЛИНИ ТИЛІГУЛУ

Автор(и)

  • Володимир Полторак Інститут сходознавства Чеської Академії наук, Україна https://orcid.org/0000-0002-6336-9150
  • Юрій Фраценюк Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра історії України та спеціальних історичних дисциплін, Україна https://orcid.org/0009-0003-4269-4274

DOI:

https://doi.org/10.18524/2519-2523.2024.19.317308

Ключові слова:

кам’яні надмогильні пам’ятки, сільських цвинтарі, долина Тилігулу

Анотація

Надмогильний хрест як частина поховального обряду на території України відомий ще з ХІ–ХІІ ст. на білокам’яних князівських саркофагах. З часом надмогильний хрест змінював свою форму, але ніколи основний сакральний зміст й мету його встановлення на місці поховання померлого, якою було не тільки відзначення місця останнього притулку близької людини, але й оберіг для його душі, сподівання на вічне життя й віру в воскресіння.

Під час досліджень на теренах східної Одещини були виявлені хрести, які за своєю технологією виробництва схожі між собою, повторюють усталену форму, але відрізняються рівнем майстерності виготовлення. Отже центрів виробництва, майстерень, було чимало і не всі вони були прив’язані до центрів по видобутку черепашника. Просте логічне співставлення дає можливість припуститися про існування майстерень віддалено від кар’єрів та катакомб, а художність, якість роботи вже залежала від досвіду та майстерності того чи іншого майстра.

На цвинтарях долини Тилігулу збереглися архаїчні кам’яні хрести. Геометризовані форми хрестів зустрічаються в поодиноких випадках. Найбільша кількість хрестів виявлено на цвинтарі села Завадівка. Датовані пам’ятки переважно третьою чвертю ХІХ ст. Матеріал який застосовувався для виробництва хрестів – крупної фракції жовтий черепашник. Надгробки були виготовлені з місцевого матеріалу та місцевими майстрами - привозних хрестів по лінії річки Тилігул не зустрічається.

Посилання

Kozatskyi khrest ta memorialna plyta: Kabmin zatverdyv vyhliad nadmohylnykh sporud NVMK / Ukr. in-t nats. pamiati. 16.07.2024. https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/kozackyy-hrest-ta-memorialna-plyta-kabmin-zatverdyv-vyglyad-nadmogylnyh-sporud-nvmk (Accessed 03 November 2024). [in Ukrainian].

Mozdyr, M. I. (1995). Do henezy nadmohylnoho znaka v Ukraini. Narodoznavchi zoshyty. Iss. 2. P. 69–79. [in Ukrainian].

Popruzhna, A. V. (2016). Pokhovalna kultura kozatskoi starshyny druhoi polovyny XVII – XVIII st. : dys. … kand. ist. nauk : 07.00.01 / Chernihivskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet. Chernihiv. 259 p. [in Ukrainian].

Sapozhnykov, I. V., Sliusar, Yu. O., Shuvalov, R. O. (1995). Typolohiia kamianykh namohylnykh khrestiv Pivdenno-Zakhidnoi Ukrainy. Starozhytnosti Prychornomoria / Odeskyi derzh. un-t ; kaf. arkh. ta etn. Ukrainy. Odesa. Iss. 2. P. 16–47. [in Ukrainian].

Sliusar, Yu. (2005). Istorychni tsvyntari Shkodovoi hory, yak obiekt uvahy naukovtsiv i kraieznavtsiv-amatoriv v ostannie desiatyrichchia XX st. ta osnova podalshoho rozvytku istorychnoho kraieznavstva ta pamiatkookhoronnoi spravy na Odeshchyni. Visnyk Odeskoho istoryko-kraieznavchoho muzeiu. Iss. 1. https://history.odessa.ua/publication1/stat15.htm (Accessed 05 November 2024). [in Ukrainian].

Spysok naselennykh mest Khersonskoi hubernyy: yzdanye Khersonskoho hubernskoho statystycheskoho komyteta : po svedenyiam 1887 hoda. Kherson: Typ. Khersonskoho hubernskoho pravlenyia, 1888. 188 p. [in Russian].

Shyrotskyi, K. (1908). Nadhrobni khresty na Ukraini. Zapysky Naukovoho tovarystva Shevchenka. Lviv. Vol. 82. Book 2. P. 10–29. [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-27

Номер

№ 19 (2024)

Розділ

СТАТТІ

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).