ДУНАЙСЬКА ФЛОТИЛІЯ (1770-1774 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2017.12.123738Ключові слова:
бот, галера, галіот, шхуна.Анотація
Метою дослідження є реконструкція процесу формування і бойової діяльності Дунайської флотилії в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Досягнення поставленої мети потребувало вирішення наступних дослідницьких завдань, а саме: 1) визначити місце Дунайської флотилії у планах російського уряду і вищого командування під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр.; 2) з’ясувати особливості формування і проблеми будівництва флотилії; 3) конкретизувати функції і особливості бойової діяльності флотилії; 5) показати значення діяльності Дунайської флотилії у справі вирішення Чорноморської проблеми у 2-й пол. XVIII століття.
Об’єктом дослідження даної роботи є Дунайська флотилія періоду російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Предметом дослідження є військова служба Дунайської флотилії 1770-1774 рр. Територіальні межі дослідження визначаються Дунайським театром бойових дій 1770-1774 рр. і включають території Південної України, Молдови, Румунії і Болгарії. Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному дослідженні недостатньо розробленої у вітчизняній і зарубіжній історіографії теми формування і військової діяльності Дунайської флотилії в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Матеріали роботи можуть бути використані при розробці проблем суднобудування, військової діяльності річкових флотилій Чорноморського басейну, історії запорозького козацтва, а також при розробці узагальнюючих праць з воєнно-політичної історії Молдови, Румунії, Болгарії і Туреччини.
В цілому військові дії на Дунаї в 1770-1774 рр. показали, що Дунайська флотилія не виправдала очікувань російського уряду. Разом з цим треба відмітити, що уряд недостатньо розумів реалії, з якими довелось зіткнутися армії і флоту на Дунаї. Практика показала наступне: річки в Молдові і Волощині для військового суднобудування були непридатними; в прилеглому до Дунаю регіоні бракувало потрібної для флотських потреб деревини, транспортних засобів, а також фахівців суднобудівельної і теслярської справ; величезна віддаленість дунайського театру бойових дій від баз російського флоту робила справу вкрай витратною як у фінансовому плані, так і у часі. На все це накладались і незадовільна організація з боку флотських служб, і незнання командуванням регіону, і брак досвіду російських моряків; досвід і знання набувались буквально на ходу. Разом з цим фахівці морської справи зібрали необхідні гідрографічні дані і набули неоціненного бойового досвіду, які стануть в нагоді в наступних російсько-турецьких змаганнях на Дунаї. Нарешті постало питання, а як же вплинуло будівництво російської військової флотилії на розвиток придунайського регіону? На це можна відповісти однозначно – призвело до марного знищення лісових ресурсів краю і обтяжило населення, яке не мало від того жодної користі. Найціннішу деревину росіяни забрали з собою, решту знищили. Суднобудівельний досвід, набутий росіянами в цій війні, надалі населенням Придунав’я не використовувався.
Посилання
Архив военно-походной канцелярии графа П. А. Румянцева-Задунайского / Сост. М. О. Судиенко: в 2-х ч. – Ч. 2. 1770-1774 гг. – М., 1863.
Архив Государственного Совета. – Т. 1. Совет в царствование императрицы Екатерины ІІ-й. (1768-1796 гг.). – СПб., 1869.
Журнал военных действий Первой армии 1770 года / Журналы военных действий армий Ея Императорскаго Величества 1769-1771 годов. – СПб., 1777.
Журнал военных действий Первой армии 1771 года / Журналы военных действий армий Ея Императорскаго Величества 1769-1771 годов. – СПб., 1777.
Русские полководцы. П. А. Румянцев. Сборник документов / Под ред. П.К.Фортунатова: в 3-х т. – Т. 2. 1768-1775 гг. – М., 1953.
Материалы для истории русского флота / Под ред. Ф. Веселаго. – Ч. VI. – СПб., 1877.
Веселаго Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. – СПб., 1872.
Глебов А. М. Русские шхуны третьей четверти XVIII века // Судостроение. – СПб., 2012. – №3.
Дружинина Е. И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года (его подготовка и заключение). – М., 1955.
Зубов Б. Н. Развитие кораблестроения на юге России. – Калининград, 1990.
Клокман Ю. Р. Фельдмаршал Румянцев в период русско-турецкой войны 1768-1774 гг. – М., 1951.
Кросс Э. Британцы в Петербурге. XVIII век. – СПб., 2005.
Лебедев А. А. У истоков Черноморского флота России. Азовская флотилия Екатерины II в борьбе за Крым и в создании Черноморского флота (1768-1783 гг.). – СПб., 2011.
Лефорт А. А. История царствования государыни императрицы Екатерины ІІ: в 5-ти ч. – Ч. 3. – М., 1837.
Масловский Д. Ф. Записки по истории военнаго искусства в России. –Вып. 2.–СПб., 1891.
Петров А. Война России с Турцией и польскими конфедератами с 1769 по 1774 год: в 5 т. – Т. 2. Кампания 1770 года. – СПб., 1866.
Петров А. Н. Война России с Турцией и польскими конфедератами с 1769 по 1774 год. – Т. 3. Кампания 1771 года. – СПб., 1874.
Петров А. Н. Война России с Турцией и польскими конфедератами с 1769 по 1774 год. – Т. 4. Кампании 1772-1773 годов. – СПб., 1874.
Петров А. Н. Война России с Турцией и польскими конфедератами с 1769 по 1774 год. – Т. 5. Кампания 1774 года. – СПб., 1874.
Соколов А. Адмирал Ноульс // Морской сборник. – Т. 2. – (№ 1-12). – 1849. – № 8 (август).
Шпитальов Г. Запорозька флотилія в період російсько-турецької війни 1768-1774 років // Південна Україна XVIII-XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. – Вип. 4. – Запоріжжя, 1999.
Шпитальов Г. Г. Військова служба запорозького козацтва в російсько-турецьких війнах 1735-1739 та 1768-1774 років. – Запоріжжя, 2004.
Шпитальов Г. Донська і Дніпровська флотилії в російсько-турецькій війні 1736-1739 років. – К., 2015.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
