МИХАЛ ЧАЙКА-ЧАЙКОВСЬКИЙ (ГЕНЕРАЛ МЕХМЕД САДИК-ПАША) ТА БОЛГАРИ У ТУЛЧИНСЬКОМУ САНДЖАЦІ ДОБРУДЖІ (40-70-ті рр. ХІХ ст.)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2010.5.155604Анотація
У 60-70-х рр. ХIХ ст. політична діяльність Михала Чайковського проходила в болгарських землях, що знаходились в складі Османської імперії. Існує значна бібліографія по цьому питанню в Болгарії. Михаль Чайковській в зазначений час був пов’язаний з болгарським церковним і національно-
визвольним рухами. Свою політику, здебільшого, він проводить в Добрудже і Бессарабії на основі власних інтересів. В 1870 р. Османська Порта вводить обов’язкову турецьку мову для командування драгунських дружин Чайковського і він, подає у відставку, а згодом повертається в Україну. Автором першої в Болгарії публікації про М. Чайковського була його дочка Кароліна Суходольська, яка розповіла про діяльність батька в польському “Східному агентстві” в Стамбулі і у “Християнському полку поляків і слов’ян” османської армії під час Східної війни 1853-1856 рр. Під час війни М. Чайковський з зазначеним полком або, як його ще називають в історичній літературі “Оттоманським козацьким військом” зайняв Бухарест і попрямував у Бессарабію. Султан призначив його керівником Добруджі, а згодом – командувачем османськими військами на Балканах і в Румелії. Дійяльність М. Чайковського в цей період досліджена багатьма болгарськими авторами, матеріали яких використані у данній публікації.
Заслуга вивчення ролі М. Чайковського в болгарському освітньо-церковному русі належить видатним історикам літератури Івану Шишманову і Михайлу Арнаудову. М.Чайковський підтримував митрополита Іларіона Макаріопольського і Неофіта Бозвелі в боротьбі за незалежність болгарської церкви. Свою діяльність він здійснював завдяки підтримці відомих політичних діячів Адама Чарторийського, Олександра Екзарха, Теохара Піколо і Стояна Чомакова.
М. Чайковський взяв активну участь у болгарському національно-
визвольному русі, відомі його зв’язки з Георгієм Мірковічем з болгарського міста Слівен – членом "Чорного кабінету" Али-паші, директором Болгарського центрального училища в Болграде (тепер Одеська область). Таким чином діяльність М.Чайковський була пов’язана з Добруджею, Бессарабією, з політикою Таємного Центрального Болгарського Комітету в Бухаресті та зі створенням його Мемуара /1866-1867 рр./ і "Союзу польської еміграції" в Стамбулі.
Зазначені питання діяльності Михаля Чайковського (генерала Мехмед Садик паші) в болгарських землях висвітлюються в запропонованій публікації на основі аналізу періодичної преси ХІХ ст. з залученням архівних матеріалів і болгарської історичної літератури.
Посилання
Суходолска К. Българите в неиздадените мемоари на Чайка-Чайковски (Садък паша) //Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. – София, 1894. – Кн.10.
Валери П. Между два свята. Българите в Румелия (ХVІІІ – ХІХв.). – София, 2005. – 423 с.
Шишманов Ив. Студии из областта на Българското Възраждане //Сборник на Българската Академия на Науките. – Кн. 6. – С.1916.
Пак там. – С.186; Шишманов Ив. Един непознат труд на Неофит Бозвели, неговата цена за историята на нашето Възраждане. – София, 1901.
Арнаудов М. Неофит Хилендарски-Бозвели (1785-1848 г.): Живот – дело – епоха. – София, 1930.
Арнаудов М. Неофит Хилендарски-Бозвели. – С.580, 612; Стамболски Хр.Т. Автобиография. Дневници. Спомени. – София, 1927. – Т.1. – С.392.
Тонев В. Добруджа през Възраждането. – Варна, 1973. – С. 20–21.
Пак там. – С. 80; Ванков Н.Ив. История на учебното дело в България от край време до Освобождението. – Ловеч, 1903. – С.157–158.
Тонев В. Добруджа през Възраждането. – С.200; Гросул В.Я. Польская политическая эмиграция на Балканах //Балканский исторический сборник. – Кишинев, 1970. – С.23–68.
Ванков Н.Ив. История на учебното дело в България. – С.158.
Пак там. – С. 158; Икономов Т. Мемоари// Сп.Искра. – София. – Год. VІ.
Арнаудов М. Неофит Хилендарски-Бозвели. – С. 553, 661–662.
Пенев Б. История на новата българска литература/под ред. Б.Йоцов. – Т.VІІ, ч.2.; Българската литература през втората половина на ХІХв. – София, 1936 – С.756.
Васил Д. Стоянов в Чехия (1858-1868)//Документи за българското национално-освободително движение. – Praha, 2004. – С. 112–113, 134–135, 137–138.
Заимов Ст. Миналото. Етюди върху “Записките” на Захари Стоянов. – София, 2004. – С. 38-–46, 60, 62, 64.
Каракостов Ст. Диарбекирски заточеници. – София, 1946; По пътя на страданието (Д-р Георги Миркович). – С. 108–115, 117, 119–120.
Шарова Кр. Славянското дружество в Париж и неговият вестник “La Pologne” за балканските народи (1848-1851) // Векове. – 1983. – № 3. – С. 8-13.
Sarova Kr. Lа Union des émigrés polonais (ZEP) et les mouvements de liberation dans les Balkans// Etudes Balkaniques. – 1973. – № 4. – р. 62–67.
Пак там. – р. 65.
Смоховска-Петрова В. Неофит Бозвели и българският църковен въпрос. – София, 1964; Същият. Михаил Чайковски и българският църковен въпрос до Кримската война (1853–1856)//Известия на института за литература. – Кн.14–15; Същият. Михаил Чайковски (Садък паша) и Българско-то Възраждане. – София, 1973.
Смоховска-Петрова В. Михаил Чайковски (Садък паша) и Българското Възраждане. – С.100–120.
Пак там.
Пак там.
Пак там.
Стойчев Ив.Кр. Казак-алая на Чайковски. – София, 1944. – С.197.
Смоховска–Петрова В. Михаил Чайковски (Садък паша) и Българското Възраждане. – С.58.
Пак там. – С.150.
Смоховска–Петрова В. Михаил Чайковски (Садък паша) и Българското Възраждане. – С.197.
Табаков С. Опит за история на град Сливен. – София, 1924. – Т.2. – С.234.
Пак там.
Пак там. – С. 249-263.
Пак там. – С.252.
Чилингиров Ст. Добруджа и нашето Възраждане. – София, 1917. – С.61-73.
Български исторически архив при Народната Библиотека “Св.св. Кирил и Методий” в София (далі – НБКМ-БИА). – № ІІА-3127.
НБКМ-БИА. – № ІІА-3127.
Пак там.
Пак там.
Пак там; Заимов Ст. Миналото. Етюди върху “Записките” на Захари Стоянов.
Кисимов П. Исторически работи. Нашите школа преди половин век//Българска сбирка. – София, 1898. – Год.V, кн.2. – С.132.
Цариградски вестник. – 1854. – Год. ІV. – №. 162 от 27. 02. 1854.
Пак там. – Год.V. – № 249 от 05.11.1855.
Цариградски вестник. – Год.V. – № 249 от 05.11.1855.
Пак там. – Год.VІ. – № 260 от 21.01.1856.
Пак там.
Пак там. – № 263 от 11. 02. 1856.
Пак там.
Пак там. – Год.VІІІ. – № 373 от 05. 04. 1858.
Пак там. – № 394 от 30.08.1858; Пак там. – Год. ІХ. – № 17 от 22.04. 1861.
България (вестник). – 1860. – Год.ІІ. – №55 от 09.04.1860; Въсток (вестник). – 1865. – Год.І. – №3. – 25. 05. 1865.
Въсток (вестник). – 1865. – Год. І. – №3 от 25. 05. 1865.
Македония (вестник). – 1868. – Год.ІІ. – № 21 от 20.04.1868.
Пак там. – 1867. – Год.І. – №33 от 15. 07. 1867.
Пак там; Бурмов Ал. Избрани произведения. В 3-х т. – София, 1974. – Т.2. – С. 139; Нушев Цв. Български Таен Централен Комитет (1866-1869): Дисертация… к.і.н. – София, 1992.
Македония (вестник). – 1868. – Год.ІІ. – № 41 – 49 от 04. 11. 1868.
Пак там. – 1870. – Год. ІV. – № 44 от 25.04.1870.
Пак там. – № 50 от 16. 05.1870.
Дунавска зора (вестник). – 1868. – Год.І. – №11 от 22. 01. 1868.
Пак там.
Пак там.
Пак там. – № 42 от 09. 09. 1868.
Свобода (вестник). – 1870. – Год.І. – №34 от 15. 07. 1870; № 35 от 22.07. 1870.
Пак там. – №34 от 15.07.1870.
Пак там. –№43 от 23. 09. 1870.
Пак там. – 1870. – Год.ІІ. – № 43 от 23. 09. 1870; №45 от 07. 10. 1870; Пак там. – 1872. – Год.ІІІ. – № 18 от 28. 10. 1872.
Независимост (вестник). – 1874. – Год.ІV. – № 21 от 19. 03. 1874; № 23 от 23. 03. 1874.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
