РОЛЬ ЧОРНОМОРСЬКИХ КОЗАКІВ У ФОРМУВАННІ КОЗАЦЬКИХ ВІЙСЬК ПІВДЕННОЇ БЕССАРАБІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
DOI:
https://doi.org/10.18524/2519-2523.2007.2.158341Анотація
В статті на основі архівних документів розглянуто питання про перебування
чорноморських козаків на території межиріччя Дністра та Дунаю, з’ясовано їх роль у формуванні козацьких військ, показано постаті чорноморців за їх біографічними описами.
Посилання
Голобуцкий В.А. О социальных отношениях в Задунайской Сечи // Исторические записки. –1949. – Т. 30. – С.211.
Бачинський А.Д. Січ Задунайська 1775-1828. Історико-документальний нарис. – Одеса, 1994; Шиян Р. І. Чорноморське військо вірних козаків в останній чверті XVIII ст. – Запоріжжя, 1996; Його ж. Козацтво Південної України в останній чверті XVIII ст. – Запоріжжя, 1998; Його ж. Чорноморське козацьке військо. 1788-1792 рр. // Козацтво на Півдні України. Кінець XVIIІ –ХІХ ст. – Одеса, 2000; Гончарук Т., Гуцалюк С. Українське козацтво і Хаджибей (Одеса). Середина XVI ст.-1794 р. - Одеса, 1998; Сапожников И. В., Сапожникова Г.В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе (1770-1820 гг.). – Одеса, 1998; Невичерпні джерела пам’яті. Т.3: Хаджибей – Одеса та українське козацтво (1415-1797 рр.). – Одеса, 1999 тощо.
Бачинський А.Д. Січ Задунайська 1775-1828. Історико-документальний нарис. – Одесса,1994; Гончарук Т., Гуцалюк С. Українське козацтво і Хаджибей (Одеса). Середина XVI ст.-1794 р. − Одеса, 1998; Сапожников И. В., Сапожникова Г. В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе (1770-1820 гг.).- Одеса, 1998; Невичерпні джерела пам’яті. Т.3: Хаджибей – Одеса та українське козацтво (1415-1797 рр.). − Одеса, 1999.
Голобуцкий В.А. О социальных отношениях в Задунайской Сечи // Исторические записки. – 1949. – Т. 30. – С. 213-214; Бачинський А. Д. Джерело для вивчення історії народної колонізації Буджацького степу і пониззя Дунаю в кінці XVIII – на початку ХІХ ст. // Науково-інформаційний
бюлетень Архівного управління УРСР. – К., 1963. – № 4 (60), липень-серпень. – С. 65-73.
ДАОО.- Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 76-77, 83-83 зв.
ДАОО. − Ф. 1. Оп. 214. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк.96−100.
Там само. − Арк. 2-21, 115-116.
Там само. −Арк.199-199 зв.,206 зв.; Рябiнiн-Скляревський О. Задунайська Сiч в народних переказах і письменствi // Науковий збiрник УАН. – К., 1928. – Т.27. – С. 112, 115, 118.
ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 4, 30-31, 47-47 зв., 92.
Там само. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк. 49−50 зв.
Там само. − Арк. 138−138 зв.
Там само. − Арк.33−34 зв.
Там само. − Арк.157.
Там само. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 75-75 зв., 86-88, 104-107, 183 зв.; Спр. 11 за 1825 р. − Арк. 93-103, 178.
Там само. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 76-77 зв., 80, 173-178.
Російський державний військово-історичний архів (далі − РДВІА). − Ф. 395. − Оп. 135. − Спр. 133. − Арк. 70.
ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк. 323-324 зв.
У травнi 1828 р. вiдбувся перехiд задунайських запорожцiв на чолi з кошовим отаманом Йосипом Гладким до Росiї. З них був сформований інший теж Дунайський козацький полк, що брав участь у росiйсько-турецькiй вiйнi 1828-1829 рр. У 1831 р. вiн був оселений в Олександрiвському повiтi Катеринославської губернiї, де сформував Азовське козацьке вiйсько.Див.: Див.: Маленко Л.М. Азовське козацьке вiйсько. 1828-1866 рр. Автореферат дис. ... канд. iст. наук / Запорiзький держ. ун-т. – Запорiжжя, 1997. – С. 8-10.
Защук А. Военное обозрение Бессарабской области. – С.Пб., 1863. – С. 156.
Бачинська О.А. Дунайське козацьке військо. 1828-1869 рр. – Одеса, 1998. − С. 14,39.
Бачинська О. “Сказки” “старих” запорожців, або історія козацтва на Дунаї в біографіях// Запорозька старовина. – Вип.3. – Запоріжжя: Науково-дослідний інститут козацтва Інституту історії України НАНУ, 2005. – С.8-16.
Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска / Собраны и изданы И.И. Дмитренко. – Т. ІІ. – С. 362 – 363.
ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 190. − Спр. 138 за 1824 р. − Арк.18.
НА РМ. − Ф. 2. − Оп. 1. − Спр. 519. − Арк. 152.
ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк. 93-103, 178.
Там само.
Комунальна установа “Ізмаїльський архів”. − Ф. 755. − Оп. 1. − Спр. 117. − Арк. 7-8; ДАОО.− Ф. 1.− Оп. 218.− Спр. 4 за 1831 р. − Арк. 81; Оп. 214. − Спр. 1 , ч. 1 за 1828 р.− Арк. 458-460.
Там само. − Спр. 1, ч. 1 за 1828 р. − Арк. 458-467 зв.
Тут і далі вік та інші дані подані на момент складання формулярного списку − 1829 р.
Ймовірно йдеться про Власова Максима Григоровича (?-1848), який командував з 1820 по 1826 рр. Чорноморським військом і відзначився в експедиціях за Кубанню.
Йдеться про російсько-турецьку війну 1828−1829 р. По її завершенню за Андіанопольським миром 2(14)вересня 1829 р. фортеця Анапа відійшла до Російської імперії.
Безкровний Олексій Данилович (?-1830−1831) − військовий отаман Чорноморського війська з 27 вересня 1827 р. до 12 листопада 1830 р. З 1827 р. командував усією Чорноморською кордонною лінією. Під час російсько-турецької війни захищав кубанський кордон, командував передовими відділами облоги та штурму фортеці Анапи.
Дібіч Іван Іванович (1785−1831) − генерал-фельдмаршал. З квітня 1823 р. начальник Головного штабу російських військ.
З інших документів відомо, що військовий старшина І.Ф.Герко, протягом 1829−1830 рр. брав участь у приборканні епідемії чуми в Бессарабії, у 1833 р. перебував з кінним Дунайським полком у складі сухопутного загону на території Молдавського князівства. Сухопутний загін мав перейти Дунай та йти до Константинополя на допомогу Туреччині, яка воювала проти єгипетського паші Мухаммеда Алі. І.Ф.Герко перебував на посаді командуючого Дунайським військом до жовтня 1833 р., звільнений або відкомандирований був 20 червня 1836 р. За період цієї служби був представлений до підвищення та нагород (Бачинська О. Дунайське козацьке військо. − С. 42−43,66,80; Комунальна установа “Ізмаїльський архів”. − Ф.755. − Оп.1. − Спр.2. − Арк.99.).
Йдеться про приборкання повстання під проводом Т. Костюшка.
У формулярному списку не відзначено його участь у війні з Наполеоном 1812 р., 1813−1814 рр.
Платов Матвій Іванович (1751 − 1818) − граф, генерал від кавалерії. З 1801 р. призначений військовим отаманом Війська Донського.
Ім’я не зазначено.
З інших документів відомо, що його брат Андрій служив з 1815 р. в Бузькому уланському полку. Разом з ще одним братом вони проживали в с. Миронівка Олександрівського повіту Херсонської області (ДАОО. − Ф.1. − Оп. 218. − спр. 4 за 1831 р. − Арк.53.).
За формулярним списком на 1831 р. він мав двох дітей − сина Никифора 6 років та дочку Віру 3-х років. За відмінну службу в м. Ізмаїлі у 1829−1830 рр., під час приборкання чуми представленний до підвищення та нагороди. (ДАОО. − Ф.1. − Оп.218. − Спр.4 за 1831 р. − Арк.97−98).
В тексті формулярного списку не зазначено імена дружини та дітей.
В тексті формулярного списку не зазначено імена дружини та дітей.
В тексті формулярного списку не зазначено імена дружини та дітей.
Інформація про службу та родинний стан у справі відсутня через відсутність частини формулярного списку.
Інформація про службу та родинний стан у справі відсутня через відсутність частини формулярного списку.
Інформація про службу та родинний стан у справі відсутня через відсутність частини формулярного списку.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Чорноморська минувшина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
